«Я не думаю, що закриють «Динамо», якщо в ньому не буде Ярмоленка», - сказав Сергій Ребров після перемоги над «Карпатами» (0:2) у Львові.
Що ж, принаймні в цих словах тренера ніхто не сумнівається, а от чи виграли б «динамівці» у «Карпат» без свого лідера? Тут вже сумнівів побільше. Звичайно, можна згадувати матч за Суперкубок України проти «Шахтаря» і гру проти «Олександрії», в яких кияни без Ярмоленка здобули трофей і розгромну перемогу. Але давайте будемо чесними – з «гірниками» команді Реброва трошки (насправді пристойно) пощастило, а гра проти олександрійців була до першого голу, після якого суперник просто «поплив» і не продемонстрував і краплі тієї гри, яку може демонструвати.
Вже у Львові в «Динамо» виникли труднощі іншого порядку – «Карпати» завдали суперникам із столиці серйозних проблем. У атакуючих гравців киян довгий час нічого не виходило, аж поки за справу не взявся Ярмоленко. Обидва його голи – результати, в першу чергу, індивідуальної майстерності, тому після гри у Львові можна було впевнено говорити – без Андрія «Динамо» недорахувалося б очок.
Ярмоленко врятував команду і тут же відродив розмови про те, що такому таланту гріх залишатися в УПЛ і пора переїжджати в європейську топ-лігу. Власне, монолог Реброва на тему Андрія і був викликаний відповідним питанням на прес-конференції. Але чи не лукавить Сергій Станіславович, коли каже, що Ярмоленко ще може піти цим літом? Мені здається, що лукавить.
Навряд чи президент киян Ігор Суркіс відпустить свого лідера і головну надію в атаці за місяць до закриття трансферного вікна і відповідно – до старту Ліги чемпіонів. Міг би відпустити, отримавши грандіозну пропозицію. Скажімо, мільйонів у 30 євро. Але після Євро-2016 навряд чи хтось заплатить за українця такі гроші, а дешевше Ярмоленка не відпустить вже Суркіс. Бо знає – реальної заміни Андрію немає, а щоб таку купити, в сучасних українських реаліях треба буде викласти не менші гроші, ніж ті, за які піде сам Ярмоленко, бо затягти пристойного гравця до УПЛ наразі – завдання з розряду «місія нездійсненна».
Парадокс Ярмоленка у тому, що Суркісу і «Динамо» він потрібен, щоб вдало грати на міжнародному рівні, але насправді в важливих матчах Ліги чемпіонів (не кажучи вже про вище згадану збірну) Андрій виглядає зовсім не так впевнено, як нам всім хотілося б. Що, в свою чергу, не дозволяє покупцям з-за кордону викладати за українця величезні суми, які повсякчас вимагає за футболіста керівництво киян. Тобто, Ярмоленку, щоб поїхати в топ-чемпіонат, треба зробити те, що він робить не так вдало і стабільно. Шевченку і Реброву це вдалося багато років тому, тому їх вже просто не мали права затримувати в Україні, а от Ярмоленко поки що і близько не досяг рівня легенд «Динамо». І виходить таке собі замкнуте коло – в Європі не згодні з Суркісом щодо «цінника» на гравця, а Ярмоленко скоріше схиляється до думки свого президента, раз підписав нову угоду і продовжив своє перебування в «золотій клітці».
Що буде далі? Ярмоленко буде багато забивати в УПЛ. Дуже багато. А от потім є варіанти. Якщо на європейській арені Андрій продовжить свої невиразні «перфоманси» у іграх з суперниками високого рівня, то так і залишиться у «Динамо» до кінця кар’єри, а от якщо покаже себе в матчах з умовним «Реалом» або «Ман Сіті», то може отримати шанс всього життя і змусити скупих європейців задовольнити апетити Ігора Суркіса.
Ось тільки є одна невеличка проблема з другим варіантом розвитку подій. В жовтні Ярмоленку вже виповниться 27 років… Ще рік-другий - і за нього ніхто не дасть навіть третьої частини того, що хочуть в «Динамо». Бо вікові вінгери, головною якістю яких має бути швидкість, в топ-лігах не дуже потрібні. А вікові вінгери за шалені гроші – тим паче.