- Як познайомився з Віталієм Кварцяним?
- Два роки до того, як приїхав у «Волинь», дивився кілька інтерв’ю Віталія Кварцяного на телебаченні. Тоді сам собі подумав, що у цій команді я грати не хочу. Втім, пройшло два роки - і я опинився в тому кабінеті, у якому давав інтерв’ю Віталій Володимирович. Зайшов туди і одразу усміхнувся. Кварцяний лише за чутками знав, як я граю, але одразу запропонував полетіти з командою на збори за кордон. У мене тоді не було закордонного паспорта, тому я залишився в Луцьку. Перші збори з командою я провів в Євпаторії.
- Як складалися стосунки з Кварцяним? Кажуть, тебе навіть називали його улюбленцем.
- Хороші складалися з ним стосунки. Хлопці інколи жартували, щоб я, а не капітан, запитав у нього щось серйозне: наприклад, коли буде зарплата чи щось інше. Говорив з ним на будь-які теми, жодних нюансів не було.
- Без сварок також не обходилося, особливо тоді, коли він тебе замінював у першому таймі.
- Не без того, сварилися не раз і не два. Мова йде не тільки про мене, а й про інших гравців. З Кварцяним сварився якраз через заміни у першому таймі. Я питав тренера, чому мене замінили у першому таймі, на що він відповідав, що я не обігрую суперників. Він казав, щоб я йшов обігрувати усю команду, а я пояснював, що на чужій частині поля не стоять нерухомі фішки. Кварцяний казав мені, якщо я не зрозумію, чого він хоче від мене, то буде мене замінювати завжди.
- Що найбільше запам’яталося від роботи з Кварцяним?
- Найбільше запам’ятав момент, коли він у роздягальні показував нам, як робити підкати, а воротарю – як правильно стрибати. Це запам’яталося. Загалом, Віталій Володимирович багато мене навчив у футболі. Він – розумний тренер, але, як на мене, дуже вибуховий.