Три матчі в елітному дивізіоні, жодного голу і навіть жодного удару по воротах суперника – і виклик до національної збірної… Таке можливе лише в Україні. Зрозуміло, що наша збірна має серйозні проблеми з нападниками, але навряд чи це привід кидатися в крайнощі.
Андрій Шевченко в якості головного тренера збірної України не провів ще й одного матчу, але вже встиг підкласти себе під шквал критики. Звісно, виклик Артема Довбика (як і Дениса Баланюка) – то аванси молодим хлопцям, але ж навіть їх, - авансів, - не роздають на рівному місці. Чи не так?
Проблеми з нападниками у збірної України з'явилися не вчора. Проблема ця стоїть перед вітчизняним футболом роками. Ще в часи, коли активною була кар'єра самого Шевченка, говорилося про те, що гідної заміни бомбардирові не видно. На вістрі атаки пробувалися різні варіанти, але знайти ту людину, котра б розкрила своїх здібностей і вирішила проблему відсутності результативного форварда, не вдалося нікому.
Ставка на Артема Довбика начебто й зрозуміла. Він молодий, обдарований – і з ним просто потрібно працювати. Але ж існує таке поняття як адаптованість до дорослого футболу, відповідність вимогам часу. Так от, як показав вчорашній матч «Дніпра» проти «Зорі», поки що Довбик не адаптований до дорослої гри. Захисники луганців не дали молодому хлопцеві жодного шансу.
Й тут не сказати, що луганці демонстрували якоїсь надто впевненої гри. Швидше, Довбик просто губився на вістрі атаки. Він не чіплявся за м'ячі, він не виходив на оперативний простріл під передачі, він в простих ситуаціях віддавав снаряд суперникові. І що найцікавіше: в попередніх двох матчах чемпіонату України Артем виглядав приблизно так само.
Втім, можливо, Андрій Шевченко бачить того, що не підвладне оку іншим? Можливо, тренер збірної бачить в Довбикові ті задатки, які можуть зробити з нього сильного форварда і знає, як ті задатки розкрити. Можливо, вчорашній матч для Артема просто припав на невдалий день. Все можливо… Головне, аби кадри до збірної України відбиралися природним шляхом, а не підкилимними методами.