- Багато років УПЛ асоціювалось саме з вашим прізвищем. Вони йшли поруч. Як все починалось?
- У 1994 році я прийшов судити футбол, тоді і познайомився із цим видом спорту. Обслуговував матчі професійних команд, а у 2004 році, мені запропонували спробувати себе у ролі функціонера у ПФЛ, з Равілем Сафіуліним та Анатолієм Поповим. З того моменту я опікувався дублюючими складами ПФЛ, а через декілька років входив у Бюро ПФЛ та займався питаннями клубів Вищої Ліги. У2008 році відбулась реорганізація структури професіонального футболу коли клуби елітного дивізіону перейшли в окрему організацію – ПЛ. Мені запропонували перейти у нову структуру на щоя погодився.
- Данилов був один з трьох людей, які були відповідальні за створення УПЛ…
- Чому з трьох?
- Димінський, Данилов, Рабінович. По суті, вони були головними. Віталія Богдановича вибрали через те, що він був одним з творців УПЛ?
- Не думаю. Якщо ви пам’ятаєте, у Полтаві, Віталій Богданович був обраний виконуючим обов’язки, на певний час, а потім вже затверджений на цій посаді. Напевно, вважали, що це найбільш оптимальна кандидатура, та й альтернативи особливої не було. Хоча, висувались й інші, але за підсумками голосування саме Данилов очолив Прем'єр-лігу.
- На початку свого існування був суд проти УПЛ, позов подав генеральний директор «Дніпра» Андрій Стеценко. І перша інстанція визнала організацію нелегітимною. Але апеляційна інстанція скасувала це рішення.
- Так. Давайте говорити про кінцевий результат. Були певні розбіжності, але це на рівні власників. Це не стосується робочих моментів, які пов’язані з самою діяльністю організації. Ці юридичні питання і розбіжності буливирішені. На сьогоднішній момент ніяких питань немає.
- Багато моїх колег звинувачували УПЛ у певній закритості, що певні рішення не прозоро приймались.
- Давайте конкретно говорити про моменти непрозорості. Навскидку хоча б одне можете назвати?
- До прикладу, не дискваліфікація Тайсона у 2013 році за удар Ярмоленка. Чи це питання одразу вирішувало КДК?
- Це питання до Федерації футболу. По суті, КДК завжди була інстанцією, яка могла розглядати будь-яке питання. Навіть коли був дисциплінарний комітет ПЛ, як перша інстанція розгляду дисциплінарних питань, співробітники адміністрації ПЛ тільки доносили суть питання на розгляд Дисциплінарному комітету ПЛ, а рішення приймали представники клубів. До речі, саме клуби затверджували склад ДК ПЛ.Так, можливо певні рішення не коментувались як журналісти хотіли, тому що мали певний рівень конфіденційності, якщо це було пов’язано з фінансовими питаннями. Дещо переводилось зі спортивної площини у політичну, тоді не було сенсу підіймати ці питання. Взагалі то, не можу сказати, що робота Прем’єр-Ліги під керівництвом Віталія Данілова була закритою. Більш того, люди забувають, але наші засідання дисциплінарного комітету проходили з представниками ЗМІ, не усі але ж. Навіть Загальні Збори було, не те, що за наявності журналістів, а з їх присутністю. Тому казати про певну закритість організації, на мій погляд – некоректно. Ми були досить відкритими, прозорими, у плані спілкування з клубами та ЗМІ. Розумію бажання журналістів бути завжди першими, але кожне рішення та офіційна заява керівництва Ліги має бути виважена та не голослівна.
- Ви сказали про спілкування з пресою. Президент, вже колишній, ПЛ Віталій Данилов, в останні роки свого правління, не надто часто з’являвся в інформаційному просторі. На робочих групах його не було, на виборах президента, Загальних Зборах, наприклад. З чим це пов’язано?
- Не можу казати за Віталія Богдановича, адже якщо у нього буде бажання та час, він сам все розповість, але на мій погляд, питання, які стосувались певних технічних моментів, з тим же форматом змагань це компетенція більше співробітників, які цими питання і займались. Якщо ви звернули увагу, то на нарадах та Робочих групах не було і власників клубів. Були директори, які могли компетентно розмовляти про календар, комерційну складову, регламентні норми. А що стосується Загальних Зборів і виборів президента… Нагадаю, що саме Віталій Богданович протягом кількох останніх років, був ініціатором проведення Зборів, на яких мали бути власники клубів або їх уповноважені представники, щоб провести вибори. Але, на жаль, цього не сталось.На мій погляд це питання до тих представників клубів, котрі не приходили на засідання Загальних зборів..
- Але все ж таки, як я розумію, Президент УПЛ це відкрита, медійна особа, яка повинна бути в інформаційному просторі. Він відповідає за український футбол.
- Усі питання пов’язані з функціонуванням, спілкуванням проводились Віталієм Богдановичем. Чи часто ми бачимо власників клубів у пресі?
- Ігор Суркіс.
- Добре, один із сорока семи? Я маю на увазі усі професійні клуби. У Ігоря Михайловича така позиція, у решти – інша. Це їх позиція, і будь-яку позицію треба поважати. Не бачу нічого крамольного, що Данилов не давав 5 разів на тиждень інтерв’ю щодо функціонування ДК і ПЛ. Коли виникали нагальні питання, його позиція озвучувалась. А коли механізм працює, усі люди на своїх місцях. Вважаю, що потрібно вчинками доказувати свою компетентність у справі.
- Ви з ним підтримували зв’язок у телефонному режимі?
- У нас не було абсолютно ніяких проблем із спілкуванням.
- У 2014 році Росія анексувала Український Крим. На той час у ПЛ грало два клуби з півострова – «Таврія» і «Севастополь». Яка робота проводилась з цього питання?
- Добре, що ви задали це питання. Робота, яку провела тоді Ліга, була направлена на те щоб не зірвати змагання. Якщо ви пам’ятаєте, друга частина чемпіонату затягувалась. Було багато дискусій з цього приводу. Ми провели 8 турів на анексованій території. Там грав Гімн України, висів наш Прапор. Багато людей казало: як там можна проводити чемпіонат? Так, складнощі були, але ми їх розуміли, включались у роботу, допомагали клубам у візовому питанні для перетину кордону, організовували супровід. В принципі, тури пройшли без очевидних ексцесів. Ми завершили чемпіонат, дуже непростий. І в тому ж 2014 році були Загальні Збори за участю більшості власників клубів, із залученням преси. Про це усі замовчують, чомусь, можеце комусь не до вподоби,але це було, і там підіймались різні питання. Той же Данилов вже тоді казав про інший формат. Однак, клуби, а вони є засновниками ліги, прийняли рішення, яке, по суті, Ліга виконувала.
- Тоді, у 2014 році, коли приймався новий формат, які у вас були відчуття. Чи це було потрібно?
- Багато хто розумів, що участь кримських клубів це велике питання, багато складнощів виникало. На той момент це було майже неможливо. Соціально-економічна ситуація тоді була такою, що кількість клубів-учасників не могла збільшуватись. Але власники прийняли рішення, воно і реалізовувалось.
- Взимку цього року приймався другий новий формат, за останні три роки. Шанс зберегти старий був?
- Шанс, напевно, був не тільки зберегти 14 клубів, але і збільшити їхню кількість. На сьогоднішній день, нинішній формат, це більше бажання клубів та трансляторів. Свою позицію, на підтримку нового формату, висловила і ФФУ. Формула працює, чемпіонат проходить. Глядачів, на жаль, не додалось.
- В кулуарах ходили чутки, що розглядалось питання з поверненням 16 команд, вже після прийняття рішення про 12 клубів-учасників.
- Кулуарні чутки я навіть не хочу коментувати. На мій погляд, оптимальна кількість команд, у будь-якому чемпіонаті - 16. І чим більше команд, тим краще. Але є реалії, і вони об’єктивні. Майже ніхто не приділяє уваги тому, що у нас клуби фінансуються за рахунок приватних інвестицій. І зараз людям дуже складно розраховувати на ті можливості, які були раніше. Вони невиправдані на сьогоднішній день. Треба переходити на зменшення. І це тягне за собою ряд непопулярних рішень. Головне, щоб завершувався чемпіонат з такою ж кількістю команд, яка і починала його. Та й не змінювалась формула по ходу.
- До речі, про завершення чемпіонату у такому ж складі, у якому його і починали. Ви – член атестаційного комітету ФФУ. Які гарантії клуби мають дати клуби, щоб ви видали ліцензію?
- Дає гарантії власник.
- Він же може надати документи, що так, гроші будуть виділятись, а потім, зненацька, припиняє фінансування клубу. Таке вже було, і не один раз.
- Від цього ніхто не застрахований, у будь-якій Лізі. На рівні держави повинні створюватись оптимальні умови для бізнесу, щоб вони могли вкладати гроші і гарантовано вони були захищені. А у нас досить не проста ситуація. Важко казати. На момент отримання вони гарантують, а по ходу чемпіонату може статись будь-що.
- Ситуація з атестацією «Волині» викликала багато питань у ЗМІ. Після завершення строку атестації, клуб подає документи, за 2-3 дні рішення про допуск клубу є.
- Так.
- Як це сталось? Порушення Регламенту…
- Не хочу казати про те що і як. Зараз є керівництво Ліги, Федерації. Це питання більше до них. Я, як член комітету, просто не маю права розголошувати цю інформацію.
- За часи свого існування, УПЛ змогла досягнути своєї мети – самостійно управляти змаганнями, без вказівки зверху? Зараз спостерігається певне зближення ПЛ та ФФУ, з приходом Володимира Генінсона.
- Зближення може вилитись у злиття. Час покаже. Не хочу говорити багато, це може здатись ніби я займаюсь критиканством. Але що ми бачимо? Дійсно, у нас є нові моменти – логотип, Гімн, але старі внески. Я можу казати про результати роботи, яку ми проводили. У не простий час ми змогли підписати титульного спонсора (Парі-Матч – Авт.). Було багато розмов і критики з цього приводу. Але два мільйони доларів за два сезони, вважаю достатня підмога. Подивимось, що зробить нове керівництво УПЛ, чи зможе залучити нових спонсорів. Відверто кажучи – я був би тільки рад, тому що будь-яка допомога клубам та змагань зараз вкрай необхідна. А на рахунок підсумків роботи, можу казати тільки про свої. Ми розглядали питання про скасування внесків клубів. Це питання було у робочому варіанті, але не змогли реалізувати це через вибори, які назначили президентом Генінсона.
- Мільйон гривень за три команди – основну, молодіжну та юнацьку – це багато, у нинішніх реаліях?
- Двояке питання. Клуби отримають більше грошей від трансляцій. Входячи у пул учасників, не телевізійний, кожна команда повинна розуміти, що вона працює на колектив таких же клубів, своїх колег. За 1-2 трансляції ця сума повністю окупиться. Для клубів, які мають багатомільйонні бюджети це невелика сума. Для більшості людей ця сума дуже велика. А якщо ми кажемо про 12-13 мільйонів гривень на рік, так взагалі колосальні гроші. Останні роки ми кожен рік проходили аудиторську перевірку, нам призначали їх з УЄФА та ФІФА. І їх ми проходили. Ніяких порушень не було виявлено, ніким. Ми абсолютно прозорі у цьому питанні були. Зараз ПЛ переїхала у Дім Футболу, напевно зменшилась стаття витрат. Певні працівники були звільнені, але запрошені нові. Наскільки витрати зменшились… важко сказати, в будь-якому разі, якщо клуби УПЛ затвердили бюджет значить їх все задовольняє.
- Довго обговорювалось питання єдиного ТВ-пула. Спочатку телетранслятори не могли домовитись з клубами, потім самі з собою. Він був потрібен українському футболу?
- Безумовно, він потрібен не тільки українському, але й будь-якому футболу. Це питання комерційної складової. Інше питання – чи міг один транслятор, у певний проміжок часу, охопити усі матчі? Коли створювалась УПЛ ми мали 16 команд, а це 8 матчів у турі. Чи міг який-небудь канал організувати таку кількість прямих трансляцій? Я думаю, що ні, майже впевнений. На сьогоднішній день маючи всього 6 матчів, той же телеканал «Футбол» міг би це зробити. Але питання у доцільності, дивлячись на сьогоднішні реалії.
- Тобто те, що телетранслятори не домовились, з комерційної точки зору, радше мінус для нашого футболу?
- Це мінус з іміджевої точки зору. А для телеканалів це, мабуть, плюс. Вони повинні трішки перепочити, з фінансової точки зору. Частина транслюють одні, частину – інші. А якщо зайде і третій… Це момент домовленості клуба і телеканалу. Якщо вони не змогли домовитись, то і трансляції не буде.
- Ви сказали, що ваша точка зору з новим президентом розійшлася. Наразі, які у вас взаємовідносини?
- Ніякі.
- Були робочими?
- Так, абсолютно нормальні. Мені декларувались одні умови, спілкувались. Мені важко відповісти однозначно.
- Зараз не підтримуєте зв’язок?
- Я прихав з відпустки, а мої речі у коробках. Виявилось, що я наперед вже домовився про своє звільнення. Тому ні, не підтримую зв’язок.
- Двояка позиція у вас, так?
- У мене однозначна позиція. Я хотів працювати, я йшов на певні поступки у питаннях своєї заробітної плати, свого становища. Однак, не хочу коментувати ситуацію яка трапилась зі мною, говорити певні моменти особистого характеру. Не знаю, що сталось, чому так. Але є що є. Проте, мене затверджували клуби, хотів почути їх. Мені сказали, що все вже вирішено. Пропрацювавши 12 років у сфері професіонального футболу, я, напевно, мав вислухати позицію клубів: може дійсно професійна складова моя не відповідає чи будь-які інші питання до мене, але нічого цього не було. Більш того, одностайною була підтримка моєї кандидатури після виборів президента. А вже за пару місяців усе з ніг на голову, мовляв: усе вирішено без тебе, без клубів, я так розумію. Ким вирішено, що вирішено? Таким чином, після відпустки на Євро-2016, я приїжджаю, і речі складені.
- Зараз в УПЛ – ребрендинг. Новий логотип, Гімн. Наскільки це вигідно та фінансово затратно з іміджевої та комерційної сторони? Адже будь-яка зміна розуміє під собою фінансовий аспект.
- Звичайно. Для будь-якого ребрендингу потрібні гроші. Це одна з тих позицій, складових проти якої я виступав. На мій погляд, на сьогоднішній день, абсолютно не актуально проводити його, вкладати фінансові і людські ресурси, щоб що отримати? Новий логотип? А старий чим гірше був? Я розумію, він був би не привабливим. Його впізнавали. Проте, у нас новий логотип. Не будемо їх порівнювати, це вже зробили без нас в інтернеті. Одним словом маємо новий логотип. Ідея з Гімном гарна, питань немає. Але якщо це як меценацтво…
Ми не приділяли цьому питанню принципіальної уваги. Але, напевно, це гарна справа. Якщо казати зі спортивно-організаційної сторони, то кожен клуб, напевно, хоче чути свій Гімн перед матчем, а коли спочатку йде Гімн УПЛ потім Славень клубу та України…ви розумієте, кожнепитання та започаткування треба дуже уважно аналізувати та вивчати.
- До речі, я ще не чув новий Гімн УПЛ у цьому сезоні.
- На «Львів-Арені», перед матчем «Карпати» - «Олімпік». Після нього йде Гімн України. А якщо клуб хоче ще й свій. До цього треба підходити дуже обережно. Для європейських змагань - так. Два клубні змагання – Ліга Європи та Ліга чемпіонів. Але вони не змінюються. Вони проводять змінисамого змагання і лише тоді проводять ребрендинг. Це все питання доцільності. Багато нового, а найголовніше – старе: внески, пулу немає, кадри. А кадри вирішують все.
- На НСК «Олімпійський» його ще не виконували.
- Напевно, не дійшов, але скоро буде (посміхається).
- Коли ми з вами домовлялись про інтерв’ю, ви сказали, що на початку вересня ви, за призначенням, виїжджаєте на змагання УЄФА. У якому статусі?
- Поки що, я делегат УЄФА від України. Їжджу на матчі національних збірних, Ліги Європи.
- Під час того, як ви були генеральним директором УПЛ, ви також були і делегатом УЄФА?
- Так, до цього я ще був арбітром ФІФА, на двох чемпіонатах Світу як арбітр. Є невеличкий досвід, цікавий. Це невід’ємна частина професійного зростання будь-якої людини, яка у цьому зацікавлена.
- Не заважало?
- Навпаки. Під час цього здобувається досвід у спілкуванні з представниками клубів на європейській арені, національними збірними, федераціями, асоціаціями. Врешті-решт з людьми. Це дуже корисно для мого досвіду. Завдяки цьому маю дуже багато друзів арбітрів та функціонерів у багатьох країнах Європи.
Розмовляв Олександр Ушаков