Позиція правого захисника для донецького «Шахтаря» довгий час залишалася водночас і сильним, і слабким місцем. Сильним - оскільки свою роботу вже більше десяти років вправно виконує Даріо Срна. Слабким – оскільки прірва між основним правим оборонцем і його дублерами просто колосальна. Й у випадку втрати Даріо Срни через травму чи дискваліфікацію «Шахтар» залишався з великою пробоїною в складі.
Принаймні, так було за часів Мірчі Луческу. Зараз же, коли командою керує Паулу Фонсека, гострі кути трохи згладилися. Даріо Срна отримав дублера, на якого реально можна покладатися. Ні, це не молодий Данченко (той хоч і гравець «Шахтаря», але ще зовсім без претензій на місце в основі). Це вже цілком зрілий Богдан Бутко, який після довгих років орендних поневірянь (в тому числі, й закордонних) отримав шанс довести свою корисність.
Шанс, яким 25-річний футболіст користується на повну. В тих матчах, в яких Паулу Фонсека довіряв Бутку місце на полі, Богдан не шкодував себе, залишаючи в пам'яті тренера та вболівальників видимий слід. А всю глибину даної теми висвітлив вчорашній поєдинок «Шахтаря» проти «Динамо».
Даріо Срна травмував пах, втративши можливість дограти зустріч до завершення. Паулу Фонсеці довелося в спішному режимі давати настанови Богданові Бутку та кидати його в бій… І той не підвів. Саме його рейд по флангу з наступним розкішним пасом до центру штрафного майданчика посприяли тому, що «Шахтар» рахунок зрівняв. Відтак, гравець, який вийшов на поле в результаті вимушеної заміни, став одним з творців командного успіху «Шахтаря».
Для Бутка це вже другий результативний маневр в офіційних матчах протягом останнього тижня. Перед цим в складі національної збірної України Богдан Бутко своєю активністю допоміг українцям заробити пенальті, який мав стати запорукою перемоги команди Андрія Шевченка над збірною Ісландії. Але як щастя прийшло, так і пішло… Хоча провини Бутка в цьому немає.
Богдан добре робить свою роботу, задовольняючи власне самолюбство. Крім того, нарешті відлягло від серця і у Даріо Срни. Відчувати за спиною подих гордого, готового до боротьби конкурента – водночас і полегшення, і додаткова мотивація. Головне, аби Богдан Бутко продовжував працювати над собою.