Обнадійлива нічия проти гірників зіграла злий жарт з усіма причетними. Проти «Наполі» був і настрій інший, і сама гра. Нічого не змінилося і проти «Зорі». Як колись співав відомий рок-співак: «Я беру участь в якомусь сидячому марафоні».
Після матчу Реброва запитали: «Чи є в команді криза». На що Сергій Станіславович категорично відповів, що ні. Щось назвати кризою, безумовно, дуже просто. Будь-яку осічку можна оголосити кризою і почати посипати голову попелом і кричать про те, що все пропало. Інше питання, які висновки витягуються з таких ось осічок. І, дивлячись на останні матчі «Динамо», приходжу до висновку, що ніяких. Саме в цьому і є криза, в нерозумінні. Криза не в команді, а в аналізі, не в гравцях, а в управлінні ними.
Колись давно я писав, що Реброву в роботі не вистачає педагогіки. Це було після переможних матчів, а тому на це моє твердження було вилито дуже багато всяких аргументів і псевдоаргументів, та й взагалі запропонували Реброва не чіпати. Тепер знову виникає те саме питання: чи управляється якось команда і хто нею взагалі управляє? Ідуть в оренду гравці - Ребров каже, що він був би не проти, щоб вони зараз були в команді, але це їх рішення. Кращим на полі в матчі з «Наполі» визнається Циганков, але йому вдруге поспіль не дають зіграти повний матч - в той час, коли потрібно забивати. Команда володіє м'ячем в компенсований час, але два матчі поспіль віддає його суперникові і пропускає м'яч. Це не питання тактики, питання функціональної або фізичної готовності - це моменти впливу тренера на команду.
Здалося, що Ребров сам не розуміє, що у нього в господарстві твориться. При цьому і команда не розуміє, що від неї хоче головний тренер. Яка була ідея в матчі проти «Зорі»? Як зламувати її оборону, як протистояти швидким контратакам? В атаці запам'ятався лише Циганков своїми спробами дриблінгу і трохи неточним дальнім ударом у другому таймі. А в обороні провальною була гра двох крайніх захисників Макаренка й Антунеша. До того ж, Морозюк, який вийшов замість першого, теж зіграв під стать заміненого, не накривши передачу, після якої був пропущений м'яч.
Можливо, команда не готова до жорсткої боротьби кістка в кістку. Показовим був епізод другого тайму, коли Владислав Кулач, який дуже сподобався, видряпав м'яч у Віди. Таке було часто, і хіба що Гармаш не поступався в силовому розміні. Михайло Фоменко колись дав влучне визначення сучасного футболу: «швидкість і боротьба». У нинішнього «Динамо» проблема і з тим, і з іншим. Буває, що не йде гра, буває - не виходить, але класна команда домагається результату за рахунок якихось ще наявних якостей, ресурсів, козирів. Зараз же дивишся на чемпіона і не розумієш: що є ще, крім того, що ми бачимо? Проходи по флангах і простріли не проходять - що робити далі? І найголовніше: хто буде придумувати, що робити? І на полі, і на тренерській лаві.
З таким підходом ми далеко не заїдемо. Бити в одну точку, не дивлячись ні на що - це ми вже проходили. Говорити, що все окей, коли, образно кажучи, горить дах будинку - це теж вже було і закінчилося катастрофою. Зараз склалася ситуація, з якої є два виходи: або гравці збираються і грають за тренера, або тренер йде. Очевидно, що за час до зимової перерви нічого екстраординарного придумати не вдасться. Потрібно грати тим же ресурсом. Але якщо «ресурс» не захоче, він грати не буде, і це призведе до серйозних зрушень. Чи хочуть цього гравці? Чи хочуть вони ще однієї революції, в результаті якої половина точно полетить, і не в Іспанію і Німеччину, а просто в тартарари?
Ребров віддав цій команді все, що міг. Зараз, мабуть, настав такий час, коли нових ідей немає, а старі перестали працювати. Два роки виходило - грали, тепер не виходить. Такі ситуації трапляються, вони не нові. Щоб все стало на місця, потрібен якийсь імпульс, поштовх. Тому, мені здається, гравці самі повинні зібратися і подумати над своєю грою. Можливо, допомогти тренеру. Якщо це справжній колектив, то так і станеться. А якщо бізнес-проект з купівлі-продажу гравців, на що деякі натякають, то нічого, швидше за все, не відбудеться. Тому що в бізнесі ні у кого друзів не буває.
Артем ЖОЛКОВСЬКИЙ, для
Dynamo.kiev.ua