- Скажу так: зарплата не така велика, щоб прогодувати сім'ю (сміється). Але основним при переході не був фактор зарплати, а концепція розвитку подальшої кар'єри Мілевського. Так, багато хто говорить, мовляв, що за «Тосно», перша ліга, для чого, чому, куди?! Але це команда, яка ставить максимальну задачу - вони хочуть вийти в Прем'єр-лігу і там закріпитися.
Ми дуже вдячні керівництву клубу, тому що для нас був пріоритетом дворічний контракт. Ну уявіть, за три з половиною роки людина поміняла п'ять команд. Це не нормально. Артему вже не 22 роки, а 32 виповниться в січні. Йому потрібна стабільність.
- Були варіанти, при яких Мілевський міг не їхати в Росію?
- Так, варіанти були. Ми трохи затрималися на хорошому варіанті з Австралії, де зараз грає Мілош Нінкович. Через це відмовили двом-трьом клубам, тому що вірили до останнього в варіант із «Сіднеєм». Але клуб в підсумку віддав перевагу іншому гравцю і перед нами вибачився.
Були конкретні пропозиції з Болгарії та Греції. Вже перед самим підписанням з «Тосно» з'явився варіант з «Динамо» (Бухарест). Але ми не могли ризикувати - і потиснули один одному руки з керівництвом російського клубу.
- Пропозиції з України були?
- Були. Мені стало дуже цікаво, коли нам зателефонували з Луцька, з «Волині». Сказали, що Віталій Кварцяний готовий взяти Артема, повернути його в збірну України, повернути його на високий рівень. Я сказав: «Дуже дякую. Ми поки не готові». (Посміхається.)
- А з Олександром Алієвим ви не працюєте?
- Ні, офіційно ми не співпрацюємо. Хоча я його дуже добре знаю. Свого часу хотів дати Алієву шанс. Ми з ним зустрічалися рік тому. Я йому запропонував варіант переходу в грецький «Платаніас» з Криту.
Спочатку Саша зацікавився, все-таки це Суперліга Греції. Клуб готовий був зробити все для його якнайшвидшої адаптації - надати будинок, машину, створити всі умови. Але Саша чомусь м'явся, а потім сказав, що не готовий до переїзду, -
цитує Панкова «КП» в Украине».