Навряд чи Денис Олійник цілком задоволений розвитком своєї кар'єри. Вдалим був період в «Металісті», в якому Денис користувався повагою тренера харків'ян Мирона Маркевича, виступаючи в ролі своєрідного джокера колективу. Втім, рішення змінити обстановку перевернуло все догори дриґом. Так, Олійник переходив до «Дніпра» з перспективами – сильна команда, європейський тренер, власні незадоволені амбіції. Але ці перспективи не гарантували Денисові стабільного місця в основному складі і такої довіри від тренера, яка була у «Металісті».
В підсумку, Олійник опинився абсолютно не в своєму середовищі. З Хуанде Рамосом півзахисник відразу не знайшов порозуміння, ставши тягарем для клубу. Іспанського тренера не задовольняли певні нюанси в грі Олійника, а згодом, схоже, Рамос не прибігав до послуг Дениса з принципу. Так чи інакше, зараз важливий лише факт: Олійник у «Дніпрі» майже не грав.
Тому перехід до нідерландського «Вітесса» став у цій ситуації ковтком свіжого повітря. Денисові в будь-якому випадку вартувало змінити обстановку - навіть якби варіанти працевлаштування були лише в межах України. Втім, Денисові поталанило опинитися в сильному нідерландському чемпіонаті, де випала зручна нагода розпочати все з чистого листа.
За два роки у «Вітессі» Денис не став системотворчим футболістом, але й тягарем для клубу не був. Олійник був стабільним гравцем ротації, розширеної основної обойми, що давало можливість плідно працювати на своє ім'я. Власне, тому Олійник легко й знайшов своє місце після отримання статусу вільного агента. Українцем зацікавився німецький «Дармштадт», який шукав підсилення для успішного виступу в Бундеслізі.
Разом з Олійником до команди прийшли ще двоє українців – Артем Федецький та воротар Ігор Березовський. Останній досі не дебютував за першу команду, Федецький час від часу виходить в основі, а Олійник станом на зараз може похвалитися лише кількома виходами на заміну. Один з таких відбувся вчора – в матчі проти «Хоффенхайма». Олійник з'явився на полі 75-й хвилині, а на 90+2-й врятував для своєї команди нічию.
Можливо, цей момент стане поворотним на даному етапі кар'єри Дениса, і він отримуватиме від тренера більше часу. Принаймні, Денис мусить вірити в краще і користуватися найменшим шансом, наданим йому. Боротьба і ще раз боротьба – це той шлях, який здатен привести до успіху.
Ігор
Семйон