П'єрлуїджі Колліна наче знущається з української футбольної спільноти. В той час, коли в суспільстві назріло чимало гострих запитань щодо арбітражу і розвитку суддівського корпусу, Куратор тихенько відсиджується закордоном, чекаючи поповнення зарплатної карти з і без того бідної України. А коли нарешті пан Колліна спустив свою милість, явившись народові, такі поняття як «діалог» або «дискусії» опинилися під забороною. Прес-клуб пройшов, як і зазвичай, у формі «театру одного актора».
Пан Колліна обурювався на Мирослава Ступара, висловлюючи сумнів в його кваліфікації і гостро зреагувавши на матеріал останнього, в якому експерт назвав ту діяльність, якою Колліна займається в Україні, маніпулюванням фактами. Що ж, Колліна вчинив гідно – з півгодини апелював до людини, яка Кураторові апріорі не могла відповісти в силу своєї відсутності на даному заході. Ось так Колліна говорив, а стурбований присутністю в залі кількох незалежних (читай – «не зручних») журналістів Лучано Лучі, витираючи піт над бровами, поглядав на годинник. Куратор, здається, переплюнув самого себе. Цього разу маніпулював не лише фактами, а й тими людьми, які сподівалися почути від Колліни якийсь змістовний аналіз роботи його підопічних. Вершиною цього цинізму стали радісні «бай-бай» від Лучано Лучі, промовлені в унісон з повідомленням про зачинення лавочки.
Те, що Куратор взагалі реагує на критику, добре. Хоча вчора пан Колліна, переживаючи внутрішню війну і ледь стримуючи в цивілізованих рамках власне его, заявив про втому і про те, що більше свого часу на пояснення тем, піднятих Ступарем та іншими експертами, витрачати не буде. Злякав, як кажуть, кота сосискою. Намагаючись пригрозити, експресивний італієць насправді запалив в серцях тих, кому небайдужа доля вітчизняного футболу, невеличкий вогник надії. Надії на те, що наступного разу, можливо, Колліні вдасться задати актуальних запитань і на ті запитання будуть дані відповіді.
А поки що Колліна розповідав про те, якою скромною він є людиною, яких успіхів він добився на суддівській та управлінській нивах, будучи не лише Куратором в Україні, але й займаючи посади в УЄФА та ІФАБ. А ви, смертні, зі своїми запитаннями суєтеся…
Чому українські арбітри котируються в Європі третьосортними? Чому лобіюються інтереси «вічного невдахи» Арановського? Чому не відбувається ротація в українському суддівському корпусі? На ці та низку інших актуальних запитань відповідей дано не було (або ж взагалі не надано можливості задати запитання). Добре, що хоч ситуацію з Абдулою Колліна не проігнорував. Звичайно, тут вже просто не було куди тікати…
Ну що ж, пан Колліна свого слово сказав. Наступне скаже, напевно, через рік-два. А зараз – черга Васильєва. Добрий, вірний слуга збере до купи цитати всіх кишенькових писак і на авторитетному ресурсі подасть огляд ЗМІ, сказавши, що Земля – кругла, трава – зелена, а Колліна – благородний.