Придбання Микити Корзуна на початку 2016-го року викликало у вболівальницьких колах столичного «Динамо» подив. Мовляв, центральна зона в команді й так перенасичена футболістами, а молодому білорусові з його потягом до гри на руйнування і вмінням віддати перший пас буде важко конкурувати з незамінним на той час Сергієм Рибалкою.
Минуло менше року… І тепер акценти змінилися повністю. Сергій Рибалка – вже далеко не незамінний; а Микита Корзун – той, чия присутність не дозволяє тренерам та вболівальникам «Динамо» кидатися в паніку щодо відсутності якісного глибинного опорника.
Але Корзун – це інша тема. Зараз час, коли варто поговорити про «перевтілення» Сергія Рибалки, про його роль в грі нинішнього «Динамо».
Доля цього футболіста нагадує долю бідняка з добрих казок. Рибалку в київському «Динамо» спочатку не сприймали, надавши йому можливість грати в оренді в чемпіонаті Чехії. І лише коли в «Динамо» відбулася масштабна перебудова імені Рауля Ріанчо, Рибалка різко здійнявся вгору, ставши незамінним елементом київських футбольних порядків.
«Динамо» будувалося за схемою 4-1-4-1 (з різноманітними її варіантами), в якій Рибалка відігравав роль футболіста, що розташовується між лініями захисту і півзахисту. Від Рибалки вимагалася гра суто в його зоні відповідальності, - без «рейдів» до штрафного майданчика суперника. Сергій вмів швидко приймати рішення, швидко реагувати і змінювати вектор атак, вмів передачами будувати міцний фундамент наступу «Динамо». Звісно, не обходилося без технічного браку, оскільки не може робітник-трудяга бути чистулею на кшталт офісного працівника. Зате в більшості матчів того «Динамо» Рибалка зі своїми функціями справлявся.
Зараз – справи зовсім інші. «Динамо» намагається й далі культивувати той футбол, який культивувало рік тому, але тепер це виглядає радше як війна самих з собою, аніж гра в задоволення. Середній лінії «Динамо» бракує мобільності і руху, а конкретно Сергій Рибалка підвищив кількість технічних огріхів в своїй грі до недопустимого рівня.
Наприклад, у вчорашньому матчі проти «Дніпра» Рибалка виглядав вкрай блідо, працюючи лише в зоні, так би мовити, особистого комфорту. Тобто, в більшості випадків Сергій віддав передачі лише ближньому партнерові, часто помилявся з навісами, а часто просто гальмував розвиток наступу «Динамо». За такої гри Сергія напрошується місце в основному складі для Микити Корзуна. І це – не разовий, не одиничний випадок. Таким Сергій Рибалка виглядає від початку поточного сезону.
Сергій Рибалка з'явився у «Динамо» нізвідки; в нікуди й ризикує піти.
Ігор
Семйон