Крім результату, для вболівальників важливе й видовище, важлива якість футболу, яку демонструють їхні улюбленці. І ось саме за останньою характеристикою можна говорити про те, що команда Андрія Шевченка в цій кваліфікаційній кампанії провела свій найгірший матч.
Проблеми були помітними неозброєним оком. І проблеми – найперше, в захисті. Щодо атаки претензій менше, оскільки збірна Фінляндії є вкрай незручним суперникам саме через вміння масово і грамотно оборонятися. Наприклад, навіть збірна Хорватії, яка переважає Україну за атакувальним потенціалом, створила біля воріт фінів вкрай мало нагод. Інша справа, що «картаті» абсолютно нічого не дозволили фінам вдіяти в атаці.
Андрій Шевченко пояснив невиразний другий тайм втомою гравців провідних українських клубів, а також поскаржився на поганий стан газону арени «Чорноморець». Виправдання приймаються, але повністю погану гру українців вони не пояснюють.
Найактуальніше запитання – чому футболісти збірної України є настільки нестабільними? За підсумками минулих поєдинків під шквалом критики опинявся Євген Коноплянка, натомість Андрій Ярмоленко виступав як справжній лідер і вожак колективу. У вчорашньому ж матчі вінгери помінялися ролями: Коноплянка виглядав впевнено, організувавши гол і постійно загострюючи зі свого флангу, в той час як Андрій Ярмоленко здійснив мало ефективних дій. Це при тому, що за спиною Андрія був активний і продуктивний Богдан Бутко. Коноплянка такої підтримки з боку Соболя не відчував.
Той же Соболь – ще один приклад нестабільності. За підсумками матчів з ісландцями та турками Едуард заробив гарну репутацію (звісно, не обходилося без помилок в грі, але вдалося принести й чимало користі команді). А у вчорашньому поєдинку захисник організував на своєму фланзі прохідний двір.
Клубні проблеми? Чи проблеми з психологією? Нереально відповісти на ці запитання. Бутко, наприклад, після видужання Даріо Срни засів в запас донецького «Шахтаря», зате в збірній виглядає ліпше за основного в «Зорі» Соболя. Той випадок, коли Гра руйнує абсолютно всі логічні моделі.
Але не варто всіх собак вішати лише на захист. Захист зіграв, напевно, на своєму рівні – моменти в матчах з українцями мали й ісландці, й турки, і навіть косовари. Інша справа, що в тих матчах краще працював центр поля, що автоматично знижувало навантаження на оборонців. Вчора ж спостерігалися недопрацювання і від Зінченка з Коваленком, і навіть від Тараса Степаненка.
Щодо Коваленка ситуація зрозуміла – після яскравого стартового спурту хлопець банально знітився, піддавшись впливу травм та елементарної втоми. А ось Зінченка спіткає та ж проблема нестабільності, що й Коноплянку з Ярмоленком. При цьому, помітно, що хлопець добре бачить поле, швидко розпоряджається м'ячем і приймає рішення. Потрібно тільки тримати себе в тонусі.
Окремо варто виділити проблему центрального захисника. Кучер відіграв матч слабко. І суть в тому, що Олександр на такому рівні діє останніх роки два. В «Шахтарі», щоправда, це не настільки кидається у вічі в силу домінантної позиції «гірників» в більшості матчів (хоча, пригадуємо Лігу чемпіонів)… На весняні матчі Андрієві Шевченку доведеться знаходити альтернативу Кучерові: миритися з Хачеріді, награвати Ордеця, запрошувати Чигринського тощо.
Окремо варто сказати про Руслана Ротаня. Досвідчений півзахисник вкотре виходить на заміну – і вкотре посилює гру. Очевидно, мотиви, які не дозволяють Шевченку виставляти Ротаня зі старту, такі: мовляв, Ротаневі - вже 35, ще рік-два пограє - і на тому крапка. А команду треба будувати на майбутнє. Тому довірою користуються молоді Коваленко та Зінченко. Звісно, логіка є. Але чи варто думати про майбутнє, жертвуючи при цьому теперішнім? Тобто, можливо, варто футболістів просто поміняти ролями? Ротаневі надавати час зі стартового свистка, а Коваленка / Зінченка використовувати як джокерів?
Одним словом, зимовий антракт настав дуже вчасно (ще є матч проти сербів, але – товариський). Андрій Шевченко зі своїми помічниками зуміли, напевно, з чотирьох поєдинків осінньої частини кваліфікаційної кампанії витиснути максимум. Україна – на другому місці. Позиція – зручна як для посягання на першу сходинку, так і для відбиття від переслідувачів. Та й суперники в групі зовсім не непереможні. Навіть та ж Хорватія, з якою українцям доведеться зіграти на виїзді вже в наступному турі. Але потрібно змінити тенденцію руху по низхідній, яка спостерігалася восени.