«
Ріанчо мене запитав: «Як у тебе справи в Німеччині»? Я йому: «А нічого, що я у Бельгії граю»? Ось тоді я зрозумів, що скоро можу збирати речі
»… Якщо подібна помилка з боку одного з тренерів збірної України дійсно мала місце, то Безусові можна лише поспівчувати. Навряд чи це – випадкова обмовка Рауля Ріанчо. Швидше можна повірити в те, що Безус для збірної не представляє ніякого інтересу.Безус мав чимало шансів для того, аби заявити про себе гучно. Як на рівні клубного футболу, так і на рівні збірних команд. Втім, від футболу Роман в минулому витиснув дуже мало. Точніше, витиснув багато у фінансовому плані, а ось в плані авторитету, слави і футбольної репутації - недопрацював. Причини, - доведеться повторитися, - ховаються виключно в самому Романові, оскільки скаржитись на недовіру тренерів Безус підстав не має.
А найприкріше те, що шкодувати доводиться не лише особисто Безусові. Ще – вболівальникам, журналістам, експертам, які знають про те, що Роман вміє грати в футбол і вміє бути на полі корисним. Особливо в такій грі, яку нині збірній Україні прививає Андрій Шевченко. Контроль м'яча, велика кількість передач і комбінацій для винахідливого і віртуозного Безуса – наче вода для риби. З іншого боку, його згубна звичка перетримувати м'яча і перетягувати ковдру на себе там, де ситуація цього не вимагає, для такої збірної України стала б ще більш болючою і пагубною, аніж за інших моделей гри.
Виступ Безуса в чемпіонаті Бельгії не можна назвати видатним, так само, як не можна назвати й провальним або непримітним. Роман, мабуть, досі залишився на тому рівні, на якому перебував в Україні (зокрема, в «Дніпрі»), - талановитий футболіст зі здатністю вибухнути, або ж розчинитися на полі. Очевидно, що для потрапляння до збірної України цього замало.
І тут справа зовсім не в тому, що тренерський штаб національної команди не слідкує за чемпіонатом Бельгії. І навряд чи з поверненням до гри Руслана Малиновського зміниться ситуація для Безуса, - якщо не зміниться його гра. Адже є приклад Євгена Шахова зі значно скромнішого, аніж бельгійський, чемпіонату Греції. Євген своєю грою приваблює тренерів збірної, не відкриваючи при цьому двері до національної команди іншим представникам грецької першості (а серед таких, нагадаємо, й Дмитро Чигринський).
Кар'єра Безуса вже давно напрошується на те, аби її перезавантажили. Подібну функцію міг відіграти перехід Романа до «Сент-Трюйдена», але десь процес дав збій. Можливо, просто потрібно вибрати нову точку відліку і розпочати все з чистого листа…