І хоча команді Вернидуба ще належить заключний матч турніру проти «Манчестер Юнайтед» в Одесі, вже зараз можна підвести певні підсумки. До слова, цей матч буде справжнім святом для українських любителів футболу, які, навіть не дивлячись на холодну погоду, готові подивитися на Моурінью і зоряний склад англійського гранда.
Але це справи найближчого майбутнього, а зараз хотілося б зрозуміти, що саме не вийшло у «Зорі» в поточному розіграші другого за престижністю клубного турніру Європи. Проблем, насправді, кілька. І не всі з них очевидні.
Так, у луганчан мало єврокубкового досвіду. Та що там - вони вперше пробилися в груповий етап Ліги Європи. До речі, це на користь того, чому від них не варто було очікувати сенсації. До цього були дві відчайдушні, але невдалі спроби - в 2014-му команду Вернидуба зупинив «Фейєноорд», а в минулому році «Зорю» не пустила «Легія». Помститися голландцям футболісти луганського клубу могли цієї осені. Так часто і багато згадувалося про ту двохматчеву дуель і драматичне ураження, що здавалося б, у «Зорі» немає іншого виходу, крім як перемагати. Обидва матчі в групі показали, що український клуб точно не слабкіше голландців. Мінімальна поразка в Роттердамі і нічия в Одесі - гідний привід для гордості?
Вся справа в тому, що результат цих протистоянь міг бути куди більш позитивним для «Зорі». Так, дорікнути команду у відсутності самовіддачі, звичайно ж, не можна. Але на такому рівні потрібно демонструвати високоякісний футбол, награні комбінації, швидкий перехід з оборони в атаку. На жаль, але в п'яти поєдинках усього перерахованого вище від «Зорі» ми не побачили. Неозброєним оком було видно бажання зіграти максимально сухо в обороні, але конструктиву в атаці явно не вистачало. Як і контролю м'яча. А ще чи то нервозність, то чи щось ще призводило до пропущених голів. Згадати хоча б ляп Сивакова в Роттердамі. Занадто фатальна помилка - не менш висока плата за неї.
Втім, якщо поглянути на ситуацію глобальніше, «Зоря» банально виявилася не готова до таких випробувань. Навіть не в моральному плані, з цим якраз все зрозуміло. Влітку команду покинув ряд лідерів. Микита Шевченко повернувся в «Шахтар», Андрій Тотовицький відправився в бельгійський «Кортрейк», Філіп Будківський поїхав в «Анжі». Здавалося б, у такій ситуації необхідно залучити футболістів високого класу, якщо, звичайно, ставилося завдання досягти якихось успіхів у Лізі Європи. Але посилення не було. Хтось скаже, що склад «Зорі» поповнився Кулачем, Харатіним і Соболем. З цього тріо лише останній показав себе з найкращого боку. Його старання не залишилися непоміченими: Андрій Шевченко розгледів в Соболі потенціал гравця стартового складу збірної України.
Набагато більшого хотілося б побачити і від Івана Петряка. Гравець, якого придбав «Шахтар», продовжив виступати в луганському клубі і отримав єврокубковий досвід. Але за п'ять матчів в Лізі Європи один з найперспективніших українських футболістів не те, що не забив, а й ассистів в свій актив не записав.
Традиційно хочеться хвалити лише стару гвардію - Караваєва, Любеновича, Каменюку. І, звичайно ж, головного тренера. Адже Юрій Вернидуб прекрасно розумів максимум цієї команди. І зумів його вичавити. За «Зорю» було не соромно на «Олд Траффорд». Мабуть, це був найкращий матч луганського клубу в поточній євро-кампанії. Навіть нічийні домашні дуелі проти «Фенербахче» і «Фейєноорда» залишили не таке позитивне враження, як нехай і програний, але гідний поєдинок проти «Ман Юнайтед». Звичайно, можна нарікати і на арбітраж, як в останньому матчі на «Шюкрю Сарачоглу», але ж це зовсім не головне. Знайти відповідь на питання «Хто винен?» завжди простіше, ніж на супутнє «Що робити?».
Природно, зараз в історії луганського клубу аж ніяк не найсвітліші часи. Проте, «Зоря» продовжує жити і грати для своїх уболівальників по всій Україні. В таких умовах вихід в груповий етап Ліги Європи і третє місце в чемпіонаті - дійсно подвиг. Команді Вернидуба в нинішньому євросезоні залишається тільки одне - вийти на поле стадіону «Чорноморець» проти «Ман Юнайтед». Який, до речі, ще не вирішив завдання виходу в плей-офф. Чи складно буде перемогти в цьому поєдинку? Ще б. Але футбол навчив нас тому, що немає нічого неможливого. Зрештою, ірландський «Дандалк» до цього сезону був взагалі невідомий широкій аудиторії, а зараз має цілком реальний шанс вийти в плей-офф, нехай і не з такої складної групи. А у хлопців Вернидуба ще залишається можливість голосно грюкнути дверима на прощання. Адже як говорив Віктор Прокопенко: «Шанси є, навіть коли їх немає».
*За матеріалами
terrikon.com