Учора фактично визначився чемпіон України з футболу. Перемога донецького «Шахтаря» у Києві над «Динамо» означає перевагу лідера над найближчим конкурентом у 13 очок. Такий гандикап не відігрується і у сильніших чемпіонатах. У нашому – поготів.
Гра стала двобоєм тренерів, яким належало якомога ефективніше використати переваги своїх футболістів і не дати це зробити супернику. У першій половині гри краще спрацював задум Сергія Реброва: завдяки пресингу динамівці, по-перше, не давали супернику спокійно контролювати м'яч, по-друге, мали шанси у контратаках.
Вплив на гру мав і арбітр зустрічі, який, аби загасити емоції, карав штрафними ударами чи не кожен контакт між футболістами. Наслідок – по одному м'ячу команди забили після штрафних, яких цілком можна було би і не призначати. Плюс - «безконтактна» гра була більш вигідною для гостей, чиї півзахисники швидше за киян працювали із м'ячем.
Попри те, що перша половина гри загалом проходила за сценарієм динамівців, було помітно: Мораес після забитого м'яча, був надійно закритий, а на лівому фланзі Макаренко та Гонсалес не встигали повертатися до захисту після втрати мяча. Причина – у Макаренка немає високої швидкості, а Гонсалес не вміє грати у відборі.
Саме на це, як виглядає, звернув увагу тренер «Шахтаря» у перерві. Саме із флангу Мораеса-Макаренка «прийшли» до воріт киян атаки, після яких підопічні Паоло Фонсеки спочатку зрівняли рахунок, а потім і вийшли уперед. Між цими голами стався, як на мене, ключовий епізод гри. Травмований грубим прийомом Буяльський спочатку довго не міг повернутися до гри, а потім - грати на повну силу. Поки динамівці готували заміну, рахунок вже був на користь «Шахтаря».
Слід було щось робити, а саме, замінити футболістів, які вже не були ефективними, тобто Мораеса та Гонсалеса. Із цим Ребров явно запізнився. Мораес був вилучений з поля після того, як піддався на провокацію суперника. Подібний хід подій назрівав. Нападник «Динамо», який програвав захисникам у швидкості, намагався «штовхатися» у боротьбі за позицію. А робити це із такими досвідченими футбольним провокаторами як Срна, Кучер та Ракицький собі дорожче.
Тож синхронні заміни команд принесли різний ефект. Якщо Тайсон та Дентіньйо додали «Шахтарю» швидкості у контратаках, то ані Бесєдін, ані Циганков вже не змогли бути такими корисними, якими могли би бути, якби з'явилися на полі раніше.
Тому гра закінчилася цілком логічною перемогою «Шахтаря». Він урешті скористався своїми перевагами і не дозволив це зробити «Динамо». Киянам можна посилатися на невдалі рикошети від Хачеріді та невикористані моменти Гармаша та Бесєдіна, які негативно вплинули на результат. Та чи варто це робити? Краще - не шукати причину у випадковостях, а думати над закономірностями, що призвели «Динамо» цієї осені до провалу як у чемпіонаті України, так і у Лізі чемпіонів.