Вже те, що Денис Бойко на кілька матчів таки витіснив в запас Карлоса Камені, є особистою перемогою українця в складній боротьбі не лише з суперниками, але й з собою. Камені – воротар якісний, але без «ляпів» в його грі не обходиться. Психологічна криза Карлоса, разом з не найліпшими фізичними кондиціями, спонукали головного тренера «Малаги» Хуанде Рамоса зробити перестановку на голкіперській позиції. Першу частину сезону в якості основного завершує саме Денис Бойко.
Дебютував українець за «Малагу» в кубковому поєдинку, в якому у ворота «анчоусів» нищоліговий суперник забив двох м'ячів. А міг забити й більше. Денис тоді кілька разів рятував команду, але одна людина не могла компенсувати огріхів у захисній роботі всього колективу. Бойко після матчу отримав слова підтримки від Хуанде Рамоса, а згодом відчув підтримку й справами, - коли тренер довірив українцеві місце у воротах вже в матчі чемпіонату.
Ось тут й почалося найцікавіше. В трьох матчах Прімери Бойко пропустив сім м'ячів. Два – від «Валенсії», один – від «Гранади», чотири – від «Севільї». Вийшло так, що майже у всіх випадках ворота Дениса розстрілювали з близької відстані, - і це знову камінець в город захисників «Малаги». Але ж правда також в тому, що Денис Бойко навіть не пробував рятувати команду…
Під час результативного удару нападника «Гранади» Артема Кравця Денис застив в напівпозиції – не вийшов на перехоплення, але й на лінії воріт не залишився. Під час двох м'ячів «Севільї» навіть не спробував скоротити площину обстрілу воріт, практично прирікши себе на невдачу. Під час двох інших результативних атак пропустив простріли, які мав шанси «перекусити».
Від «Валенсії» Денис також пропустив удари з близької відстані. Проблема в тому, що у всіх трьох матчах Денис не продемонстрував нічого такого, що змусило б босів «Малаги» працювати над повноцінним трансфером Бойка (зараз, нагадаємо, українець перебуває в «Малазі» на правах оренди). Він не рятував в кризових ситуаціях, в яких повинен рятувати класний воротар.
Проблема Дениса Бойка в тому, що в «Малазі» він виглядає «сірою мишкою». Не псує ситуації більше, аніж інші, але ж і не виділяється з сірої маси. А орендований футболіст, бажаючи залишитися в команді й надалі, повинен виділятися. Інакше ніхто за нього боротися не буде.