П’ятиразовий чемпіон України. П’ятиразовий володар Кубка України. Триразовий володар Суперкубка України. Учасник Клубу Тімерлана Гусейнова. Екс-капітан «Динамо». Професіонал свого ремесла. Порядний і скромний чоловік. Інтелектуал-математик.
З відходом Гусєва із «Динамо» важко змиритися. Все, що залишиться уболівальникам столичного клубу, – це відчуття вдячності і спогади.
…Олегу не було ще й 20 років, а він вже продемонстрував свій величезний потенціал у Другій лізі. Виступаючи за скромний клуб «Фрунзенець-Ліга-99», забив у двох сезонах 17 м’ячів. Проте у київському «Динамо» розгледіли талант хлопця тільки тоді, коли він опинився у них під носом. Один сезон Гусєва у столичному «Арсеналі» переконав Ігоря Суркіса: потрібно брати. У руках тодішнього головного тренера «Динамо» Олексія Михайличенка опинився класний універсал, здатний зіграти по всій довжині – не лише на позиції вінгера, і не лише на одному конкретному фланзі.
У тому ж 2003-му Гусєв дебютував за національну збірну України, зігравши у «молодіжці» лічені матчі. Прогресував колосальними кроками, не виявившись при цьому колосом на глиняних ногах.
Проблем із адаптацією серед найкращих футболістів країни не виникло жодних. Великою мірою причина полягала у характері Гусєва. Скромний, небагатослівний, працьовитий. Такі хлопці у будь-якому колективі – на вагу золота. Зрештою, з роками нічого не змінилося. Перебуваючи у статусі «зірки», Гусєв ніколи не страждав зірковою недугою.
У 2005-му він навіть склав компанію Белькевичу і Реброву на Мальдівах, куди лідери «Динамо» поїхали відпочивати. «Салага», на 9-10 років молодший від авторитетних «дядьків», настільки міцно з ними здружився, що різниця у віці не відчувалася. Це також багато про що свідчить.
«У мій перший «динамівський» період у нас склалася компанія, де я був наймолодший. Старші мене під крильце взяли: Хацкевич, Ребров, Шацьких, – пригадує Олег Гусєв. – Починаючи з моєї сумської команди так виходило, що я завжди спілкувався з тими, хто старший. Коли я ще грав у Сумах, там мене вчили проявляти повагу до старших. Зараз такого немає. Пацан у 18 років вважає, що у нього все вдалося, що він вже готовий. Я не кажу, що повинна бути дідівщина – я про звичайну повагу».
«Зараз вже молодь форму не носить і маніжки не пере – тут суперклуб, а, отже, це виконують спеціальні люди, адміністратори. Хлопець летить перший раз із основною командою, тільки з дубля перейшов, а в чергу на реєстрацію вже першим став. Чи не зарано, може, старших хлопців пропустиш?» – обурювався Гусєв, не називаючи конкретних імен. Та й навряд чи повчав молодь віч-на-віч. Такий характер. Усе – в собі.
…У вболівальницькій пам’яті живуть «особливі», доленосні голи. Таким завжди буде м’яч Шевченка на «Лужниках» або вирішальний удар Дмитруліна із 11-метрової позначки у ворота «Спарти», який дозволив «Динамо» провести фантастичний євросезон і дійти до півфіналу Ліги чемпіонів.
Олег Гусєв запам’ятається вирішальним пенальті у трилері із Швейцарією на ЧС-2006. Хавбек «Динамо» завжди відзначався холоднокровністю у виконанні вироку. І якщо тремтіли коліна навіть у гравців калібру Шеви, Гусєв підходив до м’яча і чітко робив свою справу. От ви пригадуєте, коли Олег Анатолійович хибив із 11 метрів? Його й величали «по имени-отчеству» не просто так. Чеснотами Гусєва були серйозність, надійність, відповідальність – не по віку.
Після німецького Мундіалю світлою головою української збірної цікавився, як мінімум, «Ліон», який тоді колекціонував чемпіонські титули Ліги 1 і виступав у Лізі чемпіонів куди краще, ніж «Динамо». Але Ігор Суркіс категорично відмовився відпускати Гусєва. Мовляв, він нам самим потрібен, навколо нього і Мілевського будуватимемо серйозну команду. Хтозна, можливо, переїхавши у стан французького гранда, в Олега був би шанс зробити класну європейську кар’єру. Про це ніколи і ніхто вже не дізнається.
Згодом Гусєва хотів «Зеніт». Відповідь Суркіса ви вже можете передбачити.
«Факсів із клубу мені ніхто ніколи не показував. Були тільки дзвінки агентів: «Давай перейдемо туди або туди, тебе і там хочуть, і там запрошують». Коли я зустрічався з Ігорем Михайловичем, він казав: «Ти нам потрібен». Так було раніше, в крайньому випадку», – каже Олег Анатолійович. «Ви не запитували, мовляв, чи немає щодо мене, часом, пропозицій?» – не здавався журналіст. «Ігор Михайлович одразу казав, що немає», – відповів Гусєв.
…Сила волі – це також про Гусєва. Весною 2008-го він зазнав важкої травми у матчі проти «Таврії» – «хрести», меніски, усе в комплексі. Кілька місяців відновлення. А потім знову потрібно доводити, що ти не здав, що й надалі гідний грати в основному складі. Олег зціпив зуби і працював над собою.
«Казали, що через півроку повернуся на поле, але відновлення постійно затягувалося, а повернення – відкладалося. Коли повернувся – було дуже важко. Нога боліла, все боліло – так тривало півроку. Сьомін ставив мене, але нічого не вдавалося».
Цей період, за словами Гусєва, – найважчий у його кар’єрі. А потім «Динамо» очолив інший російський спеціаліст – Валерій Газзаєв, знаменитий своїми пекельними фізичними навантаженнями на тренуваннях. Але Гусєв із честю пройшов ще й це випробування. Тільки згадує іноді: «Георгійович умів вийняти душу».
…Траплялося, Гусєву допікали так, що він вже не міг мовчати. У 2010-му конфлікт спровокував захисник БАТЕ Ігор Шитов. Після матчу у Києві, який закінчився внічию 2:2, білорус заявив: «Динамо» – це звичайна команда середнього рівня, від якої залишилося лише ім’я». Розгромивши білоруського гранда у Борисові (4:1, третій м’яч на рахунку Гусєва з пенальті), Олег Анатолійович жорстко постояв за честь свого клубу:
«Хотілося просто довести цій команді, що ми її обіграємо в снігу, в пустелі, на пляжі і де тільки можна. Тільки футболісти пивзаводу можуть до гри висловлюватися так, як це дозволяли собі гравці БАТЕ».
Вдруге завжди стриманий Гусєв не зміг змовчати зовсім нещодавно, коли мова зайшла про «Шахтар». «У «Динамо» я 12 років. Луческу в «Шахтарі», здається, 10 чи приблизно стільки. Так ось, весь цей час я чую про те, що Федерація якась не така, судді якісь не такі і так далі. Ніколи ще було такого, щоб вони програли і визнали свою слабкість. Тепер кажуть, що їх не люблять ніде, не так зустрічають, не так судять... Але ми звикли вже до цього, на нас це не діє. Якщо хочуть, нехай шукають причини поразок не в собі, а в комусь іншому».
У третьому випадку ґрунтовно пройшовся не по клубу, а по окремій персоні: «Щодо Дениса Бойка, думаю, він сам зробить висновки. Напевно, тільки він один знає, чому так все сталося, і чи міг він уникнути цього зіткнення. Він просив у мене вибачення, але я вважаю, що він повинен просити вибачення не в мене, а у моїх батьків, які дуже важко все це пережили, у моєї дружини і дитини».
Емоції Олега можна зрозуміти – 31 березня 2014-го могло стати для нього останнім днем у футболі, або й у житті. Долю страшного епізоду вирішили сантиметри і вчасна допомога Джаби Канкави.
…Найкращий період Гусєва у «Динамо» пройшов під керівництвом Юрія Сьоміна. Точніше, під час другого пришестя ЮрПалича на береги Дніпра. Упродовж сезону 2011/12 Олег мав регулярну практику і забив 15 голів у всіх турнірах. Коли футболіст відчуває повну довіру від головного тренера, то, як правило, розкриваються його найкращі сторони. «У мене вдавалося майже все», – пригадує хавбек.
На особливому піднесенні Анатолійович відіграв і минулий сезон, коли довів кількість забитих голів у кар’єрі до 100 і став 13-м учасником символічного клубу Тімерлана Гусейнова. «Для мене всі голи важливі. Звичайно ж, є гарні, є такі, які вплинули на результат, але, як кажуть в таких випадках, голи не пахнуть», – радів Гусєв. За підсумками сезону 2015/16 він встановив індивідуальний рекорд результативності в елітному дивізіоні чемпіонату України – 10 голів. Попереду майоріло Євро-2016 і футболіст сподівався на ньому зіграти. Що там казати, ми всі були переконані: Гусєв поїде у Францію.
Та іншої думки дотримувався Михайло Фоменко.
«Для Гусєва те, що відбулося, – це шок. Я з ним уже розмовляв. І я його розумію. Тому що в заявці збірної України на Євро-2016 є футболісти, які просто не відповідають рівню національної команди, – обурювався Ігор Суркіс. – Зараз ніхто, приймаючи таке рішення щодо Гусєва, навіть не порадився зі мною щодо того, в якому психологічному стані вони мені повернуть хлопця! То, може, не треба було взагалі залучати Гусєва, якщо тренер на нього не розраховував? Або якщо комусь в останню хвилину сон поганий наснився. Або якщо якийсь радник нарадив…»
Красивого прощання із збірною України у її заслуженого ветерана не вийшло. Удар під дих №1.
Розпочався новий сезон. Гусєв все рідше з’являвся на полі у футболці «Динамо». Шість матчів у чемпіонаті, один – у Лізі чемпіонів. «Всі хочуть грати, і я також, – зізнався Олег у жовтні. – Для чого тренуватися, щоб потім сидіти на трибуні?»
Можливо, вік бере своє і саме тому тренерський штаб «Динамо» вже не бачить 33-річного футболіста у своїх ігрових схемах. Можливо, розмір зарплати Гусєва неспівмірний із його внеском у результат «Динамо», тому хавбек став такою собі валізою без ручки. Це футбол – тут нічого вічного немає. Але форма, в якій клуб попрощався із своєю легендою, не витримує жодної критики. Ніяких прощальних матчів. Ніяких урочистих церемоній. «Керівництво повідомило мені, що наша співпраця закінчилася». І все, нічого особливого. Так, потім на офіційному сайті клубу з’явилися слова подяки від Ігоря Суркіса. «Ми високо цінуємо усе зроблене тобою», «двері клубу залишаються для тебе відчиненими» і так далі. Але…
Красивого прощання із «Динамо» у його заслуженого ветерана не вийшло. Удар під дих №2.
Уболівальників позбавили шансу гідно провести свого кумира. Кумира позбавили можливості вийти і зійти з поля під оплески. Востаннє поаплодувати у відповідь. Насолодитися миттю а-ля Дель П’єро, Піппо Індзагі, Джеррард… Уявіть на секундочку, з яким розмахом «Рома» проводжатиме свого імператора – Франческо Тотті! Імператором «Динамо» був Олександр Шовковський, але його фінал виявився дуже схожим до історії Олега Гусєва. Українські прапороносці покидають арену тихо.
Гусєву зараз непросто, бо
«я така людина, що мені важко щось змінювати, вносити якісь кардинальні зміни в життя».
Але він ще не награвся і прагне продовжувати кар’єру. Це бажання, схоже, візьме гору над психологічним дискомфортом, пов’язаним із адаптацією до нового чемпіонату. В Україні для нього не існує іншого клубу, крім «Динамо». One love, як кажуть у таких випадках.Олег Бабій