- Чим ви пишаєтеся за свої 40 років?
- Своєю сім'єю. Я не живу нагородами, я живу емоціями. У мене є бажання пройти певний шлях як тренеру. Я хочу чогось досягти, залишити певний слід як тренер. Коли я був гравцем, у мене завжди було бажання залишитися в історії, виграти щось, але це не головні речі.
- Я дуже здивувалася, коли дізналася, що «Золотий м'яч» навіть не у вас, а в Мілані...
- Він вже три роки в Мілані в музеї. Нехай приїжджають люди, які мають бажання на нього подивитися. Що він буде у мене стояти припадати пилом в будинку... Єдина річ, яка у мене була, пішла в музей. У мене немає футболок або ще чогось. Життя для мене - це емоції, і головна емоція для мене зараз - це національна команда, -
наводить слова Шевченка footballua.tv.