- Коли в останній раз був в Києві?
- У 2013-му. Дочка Ангеліна, яка народилася в Києві, часто говорить: «Хочу в Київ!» У травні закінчиться сезон, і, думаю, навідаюсь до вас. Покажу Ангеліні лікарню, в якій вона народилася, будинок, де ми жили, стадіон, де тато грав. Ми ж поїхали з Києва, коли їй і року не було.
- Ти сказав - стадіон. Але грав і на «Динамо», і на НСК.
- Стадіон «Динамо» рідніше.
- Як тобі «Динамо» - 2016?
- У мої часи легіонерів було багато, зараз - два-три на полі, не більше. Грають хлопці, яких я знав по дублю. Радий за Буяльського, Рибалку - він не тільки хороший гравець, але і людина. Хлопці зі своєї школи - це добре для клубу, а особливо для тренера збірної Шевченка. А з легіонерами треба бути обережними. Останнім часом було багато іноземців з хорошими зарплатами - Юнес Беланда, Мбокані, а вони взагалі не грали. Краще вже випускати українців, які знають, що це за клуб.
- Гра динамівців тобі як?
- Я бачив тільки один матч - з «Бешикташем» (6:0). У ньому гра сподобалася. Але «Шахтарю», знаю, програли 3:4 - 13 очок в Україні відіграти нереально, це не Англія. Реакція уболівальників? Коли команда не виграє, для них все погано, все треба міняти. Але, взявши два чемпіонства, Ребров показав, що у нього є тренерський талант. Думаю, він робить хорошу роботу.
- З ким спілкуєшся з нинішніх і колишніх динамівців?
- З Вукоєвичем, Гавранчичем. Нещодавно Ярмоленко був в Белграді, дзвонив мені звідти, але там був день, а в Австралії ніч, ми не змогли поговорити. Спілкуюся з лікарем Малютой, селекціонером Бериславом, масажистом Пашею, які багато для мене зробили. Дзвонив Ігорю Суркісу - вітав з днем народження. Я дуже сумую за Києвом.
- Про Гавранчича в останні роки мало чути.
- Ще виступаючи в «Динамо», пам'ятаю, Горан звертав увагу на гарні будинки, квартири. І зараз він робить ремонт в квартирах, а потім продає. Щось в такому роді. Горан дуже щасливий. Навіть не дивиться футбол. До речі, знаєте, чому в Австралії шалено радіє моя дружина? «Слава Богу, - каже вона, - що всі європейські матчі через різницю в часі тут транслюються вранці. Я в шоці!». Коли жили в Європі, я всі вихідні проводив біля телевізора за переглядом футболу і баскетболу. Зараз вже більше уваги приділяю родині.
- Чим би ти зайнявся років через 7-8, коли закінчиш кар'єру?
- 7-8? Це занадто. У мене в Сербії своя футбольна академія. Напевно, нею і буду займатися. Я ретельно вибирав тренерів, тому що надивився на тренерів Сербії, так і в Україні, які тільки кричать. Я все зробив по-іншому. Спочатку ми програвали - 0:6, 0:7. Я сказав, мені це не важливо - тільки б діти отримували задоволення і навчилися грати в футбол. І щоб сміялися. За форматом «Барси». І ось зараз наші хлопці 2002 року народження - перші в Сербії! Сподіваюся, там буде хороший гравець для «Динамо», — сказав Нінкович в інтерв'ю «Сегодня».