Події
Чемпіон України 1993 вперше в історії нашого футболу був визначений за підсумками чемпіонату, проведеного за системою осінь-весна.
Лише після того, як «Динамо» сенсаційно програло вдома матч 1/16 фіналу Кубка УЄФА бельгійському «Андерлехту», був звільнений з посади Анатолій Пузач. Спершу біля керма команди став Йожеф Сабо. Взимку його замінив ще один відомий динамівський гравець Михайло Фоменко. Відбулися зміни і в складі команди. Пішов лідер атаки Саленко. Замість Матвєєва, який перейшов до «Шахтаря», в зворотному напрямку, з «Шахтаря» в «Динамо» пройшов юний Ребров. Уже за Форменка команду поповнили захисники Зуєнко («Зоря-МАЛС»), Хруслов ( «Автомобіліст»), Топчієв («Карпати»), нападник Шкапенко («Металург» Запоріжжя), захисник вільнюського «Жальгіріса» Панкратьєв. З Німеччини повернувся Дем'яненко.
Невдачу на міжнародній арені кияни сповна компенсували внутрішньоукраїнськими успіхами. У чемпіонаті України тривалий час лідирував «Дніпро», але навесні «Динамо» наздогнало конкурента і прийшло до фінішу першим. У фіналі Кубка України «Динамо» перемогло «Карпати» 2:1 і стало першою командою в історії футболу незалежної України, якій вдалося зробити «дубль». До клубних успіхів слід додати досягнення Віктора Леоненка, який із 18 забитими м'ячами став найкращим бомбардиром чемпіонату України.
Футболісти
Відразу кілька гравців, які пройшли школу «Динамо», змогли закріпитися в першій команді, або зараз близькі до потрапляння в неї. Це Владислав Калітвінцев, нині виступає на правах оренди за «Чорноморець». Також Віталій Буяльський (в чемпіонаті України за «Динамо» провів 42 матчі, забив 5 м'ячів) і кращий бомбардир «Динамо» в нинішньому чемпіонаті U-21 Сергій Мякушко.
Пам'ятний матч
15 вересня до Києва приїхала одна з найкращих команд Європи того періоду «Барселона». З легендарними Субісарретою, Гвардіолою, Куманом, Стоїчковим, Лаудрупом та іншими «зірками» у складі. На початку зустрічі команди обмінялися забитими м'ячами, але потім в складі «Динамо» був вилучений Мізін. У складній ситуації молодий колектив Михайла Фоменка вистояв. Уміло захищався і гостро огризався, використовуючи контратаки. Два м'ячі Віктора Леоненка і підсумковий рахунок 3:1 – у цей вечір в столиці вже незалежної України було справжнє свято!