Географічна тема – одна з найгарячіших в сучасному українському футболі. Все через те, що вона тісно і безпосередньо пов'язана з подіями, що відбуваються на Сході країни, а тут однозначності бути не може.
Чи мав «Шахтар» якісь інші варіанти, окрім Львова? Львів – чи не єдине з елітних міст України, якому не вистачало справжнього, емоційного футболу. «Карпати» останніми роками не давали і не дають футбольним вболівальникам того, чого повинна давати успішна команда. Київ сам по собі перенасичений. Запоріжжя «зайняла» «Зоря», Дніпро, Одеса, Харків були зайняті своїми рідними командами. Тому донеччанам не залишалося нічого іншого, окрім як працювати в нових для себе умовах західноукраїнської культури.
«Шахтар» у Львові не люблять і не ненавидять. До нього тут ставляться ситуативно. Це своєрідний вид байдужості, яка час від часу змінюється інтересом через обставини, які від «Шахтаря» залежать опосередковано. Наприклад, від імені суперників «гірників», або статусу матчу, або від конкретної персони.
«Шахтар» отримував гідної підтримки на матчах Ліги чемпіонів, оскільки українці (будь-якого регіону) не настільки розбалувані футболом, аби відмовлятися від живого перегляду поєдинків елітного європейського турніру. Справа не в тому, як грав «Шахтар». А в тому, з ким і задля якої мети.
В цьому плані «Шахтар» навіть вигравав. Наприклад, Київ. На матчі Ліги чемпіонів останнього групового етапу люд на трибуни йшов неохоче, відчуваючи певної образи на рідну команду за невиразну гру. Цієї образи не могло «подавити» навіть розуміння того, що «Динамо» змагається в топ-турнірі зі статусними суперниками. «Шахтар» таких проблем не міг мати апріорі через прохолодне ставлення до нього львів'ян. Не було любові, а отже – не могло бути й образи. Є – добре; а не буде – то й не буде. Приблизно такі почуття серед львів'ян викликала присутність у місті команди з Донецька.
Зниження відвідуваності матчі групового етапу поточної Ліги Європи пояснюється тими ж земними причинами: людей менше приваблювали імена «Браги», «Гента» та «Коньяспора», аніж свого часу імена ПСЖ та «Реалу». Чи навіть «Андерлехта» чи «Севільї», які гостювали у Львові минулої весни. «Гірники» отримали б своєї підтримки в матчі проти «Сельти» і у Львові. А далі, - з кожною новою стадією і кожним новим суперником, - інтерес до Ліги Європи лише б зростав.
Але не зникла б та сама ситуативність. Харків – то шанс здобути серед вболівальників поваги і визнання. Ось у цьому полягає суттєва різниця між двома містами, які можуть приймати єврокубкових матчів «гірників». У Харкові трибуни заповнюватимуться так само, як заповнювалися на елітних матчах у Львові. В Харкові з трепетом чекатимуть Ліги чемпіонів так само, як чекали у Львові. В Харкові вболіватимуть за «Шахтар» так само гаряче, як вболівали у Львові. Різниця в тому, що в Харкові «Шахтар» отримає більше можливостей для того, аби працювати з людьми, аніж було у Львові.
Харків в силу географічної наближеності до Донбасу більш охоче сприйматиме ту роботу, яку донецький клуб проводитиме як на полі, так і за його межами. Тим паче, що в місті чимало переселенців з Донбасу, для яких «Шахтар» – це можливість побувати і відчути себе в рідній домівці, можливість доторкнутися до того, поруч з чим ти ріс. «Шахтар» отримає нагоди просувати свій продукт, отримуючи взамін не лише матеріальної, але й моральної нагороди. Цього не було і не могло бути у Львові.
В планах і перспективах – й домашні внутрішньо-українські матчі у Харкові. Плей-офф Ліги Європи 2016/17 – це можливість привчити Слобожанщину до свого футболу.