Приводів – скільки завгодно. Один із них дав Сергій Ребров, який на зустрічі із уболівальниками повідомив, що Євген Макаренко відмовився підписувати із клубом новий контракт. Жодної іншої інформації окрім цієї на цю годину немає. І не тому що футбольний клуб «Динамо» такий «закритий та непрозорий», а тому що питання із Макаренком остаточно ще не вирішено. Інакше клуб вже подякував би футболісту за роботу і побажав успіхів у подальшій карєрі.
Чому немає коментарів ані від клубу, ані від Макаренка? Тому що коментувати можна лише те, що вже відбулося. А відбулося на сьогодні лише те, що новий контракт із футболістом «Динамо» ще не підписаний. Він може бути підписаний пізніше, а може бути не підписаний взагалі. І це нормально. Свої інтереси є як у клубу, так і у гравця. І немає нічого особливого у тому, що ці інтереси можуть у певний момент не співпадати. У такому випадку слід або шукати компроміс, або прощатися. Як буде із Євгеном ми невдовзі дізнаємося. А поки що - кілька міркувань з цього приводу.
Найперше – раджу не довіряти цифрам, які подають усілякі «джерела». І не тому, що названі «джерелами» суми контракту Макаренка не відповідають дійсності, а тому, що вони «неофіційні». А «неофіційно» можна говорити що завгодно. Мене непокоїть тональність, до якої схиляють любителів футболу під час обговорення «проблеми Макаренка». Тому що ані версія про те, що Макаренко «захотів більше грошей у важкі для усіх часи», ані версія, що він же «наплював на клуб, який дав йому усе», заздалегідь не відповідають дійсності. Мова може йти лише про умови подальшого перебування футболіста у команді.
Нагадаю, що чемпіону Європи серед юнаків-2009 Євгену Макаренку навесні виповниться 26 років. У такому віці футболісти вже стають «зірками». Або не стають. Знаючи ставлення Євгена до футболу, можу точно сказати – сидіти на лаві для запасних за високу зарплатню він не згодиться. Занадто високий потенціал цього футболіста і він прагне його реалізувати.
Памятаєте воротаря Рибку, який колись пішов із «Динамо»? Він же міг спокійно сидіти за спиною Шовковського, якому програв конкуренцію. Не думаю, що йому би категорично відмовили у продовженні контракту якби дуже попросив. Воротар вибрав інший шлях і за кілька років став голкіпером національної збірної, куди потрапив із «Шахтаря». Чи вірним був цей вибір хай вирішує кожен для себе, але те, що футболіст хоче грати – це нормально.
Макаренко в «Динамо» досі не грав. Він мучився на позиції лівого захисника, до якої не має жодних здібностей. Але коли його на це місце поставив свого часу Олег Блохін, футболіст погодився – хотів грати за рідне «Динамо». Насправді всім, хто знає футболіста Макаренка, добре відомо, що цей футболіст ніякий не захисник, а чистий «плеймейкер» із відмінною технікою, сильним ударом та точною передачею. Чи є у нинішньому «Динамо» місце для нього? Чи готовий він у 25 років з нуля боротися за місце, на яке у команді півдюжини гідних кандидатів?
Упевнений, що саме в цьому, а не у зарплатні, проблема Євгена Макаренка в «Динамо». Йому не дали шансу зіграти на його позиції і, вірогідно, вже не дадуть. То чи варто Євгену бути посереднім крайнім захисником, коли він може набагато краще проявити себе у центрі поля? Свого часу із «Динамо» пішов Руслан Ротань, який так само не витримував конкуренції. Після цього він став на довгі роки незамінним у збірній України, і на мою думку. є таким досі. Мені, як «динамівцю», звісно, шкода, що такий гравець пішов із команди. Але таке футбольне життя.
У Євгена Макаренка в будь-якому випадку ще буде шанс показати, на що він насправді здатний. І коли це станеться не в «Динамо», то так тому і бути. Хоча втрачати такого футболіста, звісно, не хотілося би. Але про це нехай говорять поміж собою сам Макаренко, керівники клубу та тренери. Коли домовляться – повідомлять.
Микола НЕСЕНЮК