– Крім Туреччини взимку у Вас були інші варіанти?
– Так, але я їх навіть не розглядав.
– Чому?
– Просто люди з «Карабюкспора» прилетіли до мене додому, приділили мені увагу, проявили повагу. Привезли контракт, умови мене влаштували. Все відмінно. Як я міг їм відмовити? Таке ставлення дорогого коштує.
– А Ви зі стільця не впали, дізнавшись, скільки Вітсель буде отримувати в Китаї? Ви ж теж могли туди поїхати минулої зими.
– Ні, я зазвичай рівно сиджу. Так, варіант був. Але я хочу ще пограти в футбол, а потім подивимося.
– Тобто ще поїдете?
– Чому ні? Але на сьогоднішній момент хочу ще років зо три пограти на хорошому рівні.
– А ваш друг Павлюченко в «Урал» не кликав?
– Ні, туди Павлік мене не запрошував. Так в «Уралі» й грошей би не вистачило.
– Дійсно?
– Та я жартую, насправді не знаю, які у цього клубу можливості. Просто в «Шахтарі» у мене далеко не все склалося з новим тренером. І тут виник варіант з Туреччиною. Прилетіли люди і сказали: «Ось тобі контракт, хочеш – допоможи нам». І я погодився.