В останні роки позиції вінгерів збірної України вважалися найбільш сильними і стабільними в команді. Андрій Ярмоленко і Євген Коноплянка міцно трималися за свої місця в стартових складах, і в якомусь сенсі ця стабільність не завжди йшла на користь команді, адже значила не лише силу головних виконавців на флангах атаки, але і відсутність якісної конкуренції. Іноді здавалося, що Коноплянка і Ярмоленко будуть грати навіть «на одній нозі», адже за спинами в обох не було гідної зміни. І ця впевненість обох гравців у своїй незмінності періодично призводила до розслабленості і не надто якісної гри.
Конкуренти Ярмоленка і Коноплянки були або вже у солідному віці (як Гусєв), або ж навпаки – надто молоді і недосвідчені (як Петряк, або Циганков), і коли на радарі у національної команди з'явився Олександр Караваєв, спочатку Коноплянці довелося напружитися (всі ми пам'ятаємо, як чудово Караваєв замінив Коно у матчі проти Косово), а тепер і у Ярмоленка з'явився привід переживати за своє місце в старті головної команди країни. Чому? Тому що в «Фенербахче», куди Олександр перейшов із «Зорі» кілька тижнів тому, вважають, що ефективніше використовувати українця саме справа.
Принаймні, поки що. Але у Караваєва, що найголовніше, чудово виходить грати на обох флангах. І це своєрідний «месседж» конкурентам по збірній.
Скажемо прямо, додає шансів на місце в старті збірної Караваєву і зміна клубу. Якщо до гравців «Зорі» тренери національної команди все ж ставилися досить обережно (в луганському клубі навіть ображалися на те, що їх виконавців звуть у збірну, а от грати на дають), то гравця одного з грандів Туреччини і клубом із ім'ям у Європі вже не зможуть ігнорувати.
До того ж, у Караваєва буде величезний плюс перед одним із своїх конкурентом – Ярмоленком. І цей плюс у ігровій практиці, яку Олександр вже отримує, граючи за «Фенер», забиваючи голи і віддаючи результативні паси, тоді як Ярмоленко свій перший офіційний матч нового року зіграє, в кращому випадку, в останні дні лютого.
Вже 24 березня збірна України проведе відбірковий матч на ЧС-2018 проти Хорватії у Загребі. До цього моменту Ярмоленко проведе максимум 4 гри в УПЛ (і можливо перенесений кубковий матч проти «Нафтовика»), а от у Караваєва може бути вже більше десятка матчів на офіційному рівні, і буде дуже цікаво постежити за рішеннями Андрія Шевченка і його штабу і цьому напрямку. Не кажучи вже про те, що і у Коноплянки немає гарантій твердого місця у складі «Шальке».
Не факт, що Караваєв продовжить грати за стамбульський клуб у тому ж дусі, що і зараз, у січні. Не факт, що його конкуренти – Коноплянка і Ярмоленко, своєю грою дадуть привід Шевченку задуматися над своєю заміною. Але головне в цій ситуації те, що тепер в збірній є вибір на флангах атаки, що слабка гра двох головних зірок української команди може значити для них втрату місця в основі, і відповідно – вони мають викладатися в матчах за збірну ще сильніше, відчуваючи подих сильного конкурента за спиною. А отже Караваєв своєю впевненою грою за «Фенербахче» не тільки сам додає у класі і рівні, але і робить сильнішою нашу збірну, що не може не тішити.
Дмитр
о Кор
нило