«Треба навчитись любити свою країну. Це має бути в серці». Топ-10 патріотичних вчинків Мирона Маркевича

Футбол України 1 Лютого, 10:15
«Футбол 24» візуально аргументує версію, за якою екс-наставник «Дніпра», «Металіста» та збірної України – патріот №1 серед українських тренерів. Маркевич доводить це конкретними справами.

Вшанував пам’ять «Небесної сотні»

Через кілька днів після масових розстрілів на Євромайдані Мирон Маркевич, тоді вже екс-наставник «Металіста», приїхав на Майдан Незалежності, а також пройшовся вулицею Грушевського, де полягла «Небесна сотня». Тренер, починаючи з першого дня, підтримував Революцію Гідності.

Підтримав бійців «Азову»

У травні 2015-го Мирон Маркевич особисто привіз матеріальну допомогу у харківський навчально-тренувальний табір «Азову».

«Я приїхав просто подякувати. Футбол – футболом, але зараз у нас таке життя, що те, що ви робите для України – ні з чим не порівняєш. Ви

майбутнє нашої держави. З такими молодими людьми я спокійний, що у нас все буде добре. Із задоволенням згадую ті часи, які ми провели разом. Я вам дуже вдячний»

, – сказав Мирон Богданович.

Перемогу над «Наполі» присвятив героям АТО

Путівку до фіналу Ліги Європи 2014/15 «Дніпро» здобув у Києві, де єдиний гол Євгена Селезньова допоміг здолати «Наполі».

«Не очікував такого. Знав, що буде багато людей, але не уявляв, що вся Україна приїде підтримати нас. Емоції переповнюють, – сказав на післяматчевій прес-конференції щасливий Маркевич. – Ми грали сьогодні для людей, особливо для хлопців, які зараз беруть участь в АТО».

Привіз харчі на блокпости

У липні 2015-го, невдовзі після фіналу Ліги Європи, у якому «Дніпро» зіграв на рівних із «Севільєю», Мирон Маркевич разом із Володимиром Єзерським, Романом Зозулею та Артемом Федецьким проїхалися східними блокпостами української армії, а також відвідали наших прикордонників у Маріуполі. Звісно ж, не з порожніми руками.

«Хлопці виконують свій обов’язок перед країною і захищають усіх нас та наші цінності. Обов’язок кожного українця – допомогти воякам нести цю службу, підтримати всім необхідним, висловити свою повагу й вдячність за їхню відданість і самопожертву заради нації»,

– підсумував головний тренер «Дніпра».

Категорично відмовився працювати в Росії

«У нашій країні йде війна. Щодня гинуть люди. Наші герої! Всі знають, хто ворог. Що говорити? Я б не поїхав туди працювати. Не все вимірюється грошима»,

– безапеляційно заявив тренер.

Підтримав бойкот ФФУ щодо легіонерів із Росії

«Чи правильно зробили, що гравців з Росії, зокрема Євгена Селезньова, не викликали у збірну? Я б теж так зробив. Зараз така реальність і такі кроки виправдані. Треба навчитись любити свою країну. Це має бути в серці»,

– переконаний Маркевич.

Зіграв із прикордонниками у футбол

З нагоди 25-річчя створення прикордонного відомства його команда зіграла проти ветеранів «Дніпра», у складі яких вийшов і Маркевич.

«Нещодавно ми були у вас і сьогодні дуже приємно бачити, що ви змінили військову форму на спортивну. Для мене це велика честь брати участь в такій товариській зустрічі.

І дійсно, хотів би, щоб ви вже змінили військову форму на просту, громадянську. І нехай вас Господь береже»,

– сказав Мирон Маркевич, звертаючись до прикордонників.

Закликав не давати хабарів

У травні 2016-го тодішній наставник «Дніпра» відвідав контрольно-пропускний пункт «Рава-Руська», де у формі Державної прикордонної служби роздавав водіям спеціальні листівки з написом «Стоп корупція» і особистим автографом на звороті. Таким чином Маркевич зробив свій внесок у боротьбу з хронічною злочинністю.

Пішов на ризик і потрапив під обстріл

У жовтні 2016-го Маркевич з власної ініціативи відвідав українських військових у Мар’їнці, розташованій поблизу західних околиць Донецька.

«Та нічого страшного, потрапили під обстріл,

– відмахувався потім Мирон Богданович від журналістів. –

Там же стріляють постійно».

«У нас дійсно стала професійна армія, і все буде добре,

– додав згодом. –

Багато зустрів фанатів, які зараз воюють. І фанатів «Металіста», і «Дніпра». Хлопці там серйозні. Я був півтора роки тому і зараз, то це дві великі різниці. Залишилися професіонали, тож, я вважаю, ми можемо спати спокійно».

Пишається тим, що є українцем

«Я – українець до мозку кісток. Україна для мене – то найголовніше, що може бути,

– карбує тренер. –

Я ж більше пропрацював на сході, ніж на заході. Всі ми однакові. Просто на сході розмовною зазвичай є російська. Однак я всюди говорив українською і мені за це не дорікав ніхто».

Олег Бабій