Андрій Воронін: «Зателефонував один гравець і каже: «Я пропущу сьогодні заняття — у мене гра за команду з хокею на траві...»

«Хтось відразу починає тренерську кар'єру на найвищому рівні, хтось проходить школу асистента, а я ось вибрав інший шлях — прийняв аматорську команду, — говорить екс-нападник збірної України. — Мене переповнює величезне бажання працювати. Спробувати, подивитися... Коли я проходив у Києві ліцензування, відразу зрозумів — це моє. Все життя у футболі провів і не хочу брати в улюбленій справі якусь паузу...



Звичайно, грати простіше. Коли ти футболіст, то належиш сам собі. Потренувався — поїхав додому, чекаєш наступного заняття. А у тренера зовсім інша відповідальність, постійний головний біль. Але це приємні клопоти, азарт.



Вийде чи ні, побачимо. На тому рівні, на якому знаходиться моя нинішня команда, можна щось пробувати, експериментувати, хоча результат важливий скрізь. Не буде результату — не буде і тренера. Зараз ми намагаємося вибудувати певний тренувальний процес. У команди було по три тренування на тиждень, а я хочу зробити чотири.



Тут на заняття приходить по 15-16 футболістів, але, кажуть, може прийти і 12 осіб. Хлопці навчаються, працюють — нікого не змусиш, фінансової мотивації немає. Днями зателефонував один хлопець і каже: «Тренер, я пропущу сьогодні заняття — у мене гра за команду з хокею на траві...»



Звичайно, я віддаю собі звіт в тому, у що вплутався, але складнощі мене ніколи не лякали. Сім'я мене підтримала. Радився я і зі своїм менеджером Андрієм Головашем. Запитав у нього, чи потрібно це мені, а він без роздумів відповів: «Повністю тебе підтримую, працюй, у тебе повинно вийти».



Буду ганяти своїх підопічних? Подивимося (посміхається). Не секрет, що я з тих футболістів, які не любили бігати без м'яча. Розумів і розумію, що кроси потрібні — це основа, база. Але тут, на аматорському рівні, сильно не поганяєш. Так що в пріоритеті — ігрові вправи. Бігової роботи буде небагато.



Я, до речі, спілкувався з румунським фахівцем з фізичної підготовки — Патріком. Ми з ним в московському «Динамо» познайомилися, і його робота мені дуже імпонувала, всі заняття були грамотно побудовані. Так він скинув мені деякі вправи, щось порадив. Я з ним постійно на зв'язку, правда, попередив його, щоб він не плутав професіоналів і любителів. Тренажерного залу у нас, наприклад, взагалі поки немає. Та багато чого не так.



В який футбол я хочу грати? В атакувальний, звичайно. Хоча все залежить, зрозуміло, від того, які в тебе в команді виконавці. В моїй ситуації це точно актуально. Але моє кредо: найкращий захист — це напад. Постараюся виходити з цього, хоча розумію, що зараз такий футбол, що забивати стає все важче і важче. Чемпіонат Європи у Франції це підтвердив. Там добре себе проявили команди, які робили ставку на оборону. Так що буду шукати золоту середину», — цитує Вороніна zbirna.com.