Рауль Гонсалес («Реал», «Шальке-04», «Аль-Садд», «Нью-Йорк Космос» і збірна Іспанії)
У послужному списку Рауля безліч досягнень. Він - триразовий переможець Ліги чемпіонів УЄФА (1998, 2000, 2002), перший футболіст, який забив у двох фіналах цього турніру, шестиразовий чемпіон Іспанії. На його рахунку 388 м'ячів у 932 матчах на клубному рівні, 44 голи за збірну і жодної червоної картки за 17-річну кар'єру.
Гарі Лінекер («Лестер», «Евертон», «Барселона», «Тоттенхем», «Нагоя Грампус» і збірна Англії)
Лінекер забив 281 м'яч у 567 матчах. Це приголомшливе досягнення, але той факт, що англієць жодного разу не отримав навіть жовту картку, вражає не менше.
Андрес Іньєста («Барселона» і збірна Іспанії)
Ще один зірковий футболіст, який багато виграв як на рівні клубів, так і збірних. Інієста провів більше 750 матчів за кар'єру і жодного разу не видалявся з поля.
Карім Бензема («Ліон», «Реал» і збірна Франції)
Найкращий французький бомбардир за всю історію «Реала» і Прімери жодного разу не залишав поле через санкції арбітра, хоча на його рахунку 649 матчів.
Жоау Моутінью («Порту», «Спортинг», «Монако» і збірна Португалії)
Тридцятирічний захисник продовжує дисципліновано грати в «Монако», де він провів 153 матчі. Додайте до цього 140 зустрічей за «Порту», 259 - за «Спортинг», 94 - за національну збірну Португалії і ще 17 за молодіжну та отримаєте 663 професійні гри без єдиної червоної картки.
Мішель Платіні («Нансі», «Сент-Етьєн», «Ювентус» і збірна Франції)
Триразовий володар «Золотого м'яча» провів 655 матчів за кар'єру і жодного разу не пішов з поля. «Раніше футбол був більш грубим, - сказав він в 2014-му. - Зараз судді краще захищають гравців за допомогою карток, і це йде на користь шоу».
Гаетано Ширеа («Аталанта», «Ювентус» і збірна Італії)
За свою чесність і простоту на полі та за його межами чемпіона світу 1982 року стали називати джентльменом італійського футболу. Ширеа 14 з 16 років професійної кар'єри виступав за «Ювентус», ставши першим поряд із Антоніо Кабріні футболістом, якому вдалося виграти всі три провідних клубних турніри УЄФА. Після завершення ігрової кар'єри Ширеа займав посаду скаута в «Ювентусі». У 1987 році він відправився по роботі в Польщу, де загинув в автомобільній аварії.
Дамьєн Дафф («Блекберн», «Челсі», «Ньюкасл», «Фулхем», «Мельбурн Сіті», «Шемрок Роверс» і збірна Ірландії)
Вінгера серйозно покидало по світу. За 19-річну кар'єру він провів більше 700 матчів за клуби і збірну, але не заробив жодної червоної картки.
Аарон Х'юз («Ньюкасл», «Астон Вілла», «Фулхем», «Куїнс Парк Рейнджерс», «Брайтон», «Мельбурн Сіті», «Керала Бластерс», «Хартс» і збірна Північної Ірландії)
Колишній захисник «Ньюкасла» і «Фулхема» провів в прем'єр-лізі 455 матчів і ще 103 за збірну Північної Ірландії, за яку виступає і понині. Від червоних карток Хьюза береже його філософія: «Видалення - це негайний програш».
Марко Боде («Вердер» і збірна Німеччини)
Лівий вінгер провів всю кар'єру в «Вердері», а зараз займає пост президента клубу. Фіналіст ЧС-2002, володар Кубка кубків-1992 року, чемпіон бундесліги і триразовий переможець Кубка Німеччини отримав всього 13 жовтих карток в 529 матчах.
Гіоргос Сідеріс («Атромітос», «Олімпіакос», «Антверпен» і збірна Греції)
Починаючи з 1959 року 11 сезонів очолював атаку «Олімпіакоса» і в 284 матчах забив 224 голи, в тому числі 70 в Кубку Греції, з яких шість - в фіналі (обидва останніх показника залишаються рекордними). У 1970 році став першим грецьким футболістом, який поїхав за кордон, в «Антверпен». Хоча Сідеріс славився силовою манерою гри і не боявся єдиноборств, на червону картку він так і не наборовся.
Дінос Куїс («Агротікос», «Аріс» і збірна Греції)
Універсальний півзахисник і легенда «Аріса», провів у клубі 17 років (1974-1991). Забив за жовтих 142 м'ячі в 473 поєдинках чемпіонату Греції. Залишається рекордсменом клубу за зіграними матчами і забитими голами.
Ян Поплугар («Слован» Братислава, «Руда Гвезда», «Ліон», «Збройовка», «Слован» Відень і збірна Чехословаччини)
Захисник, визнаний кращим гравцем Словаччини в ХХ столітті, отримав нагороду «фейр-плей» в 1967 році. Ні в 306 матчах внутрішніх чемпіонатів, ні в 62 іграх за збірну не віддалявся.
Дуду Георгеску («Прогресул», «Решиця», «Динамо» Бухарест, «Бакеу», «Глорія» Бузеу, «Флакара», «Мушелул» Кимпулунг, «Уніря» Урзічень)
Вважався справжнім джентльменом на полі та за його межами. Більшу частину кар'єри провів у бухарестському «Динамо», з яким виграв чотири чемпіонати Румунії і один кубок країни, а також став володарем європейської «Золотої бутси» в 1975 і 1977 роках.
Мехмет Танман («Галатасарай» і збірна Туреччини)
Капітан «Галатасарая» за 17 років кар'єри жодного разу не отримав червону картку. У 80-х в рядах стамбульського клубу Танман виграв дві національних першості та два кубки країни.
Максим Боссі («Нант», «Расинг» і збірна Франції)
Захисник заробив всього чотири жовті картки в 710 матчах за клуб і збірну. У 1984-му став переможцем чемпіонату Європи.
Домінік Рошто («Сент-Етьєн», «Парі Сен-Жермен», «Тулуза» і збірна Франції)
Ще один переможець ЧЄ-1984 по прізвиську Зелений ангел. За 571 матч кар'єри отримав всього три «гірчичника».
Андрій Квасняк («Спарта» Прага і збірна Чехословаччини)
Фіналіст ЧС-1962 Квасняк, визнаний в «Спарті» «Гравцем століття», не дістав жодного видалення в 433 матчах за клуб. Запам'ятався тим, що пропонував арбітрам допомогу в ситуаціях, коли потрібно привести до тями інших гравців.
Зовсім трохи не вистачило...
Райан Гіггз: Не отримав жодної червоної картки в 963 матчах за «Манчестер Юнайтед», але в одному з 62 поєдинків за збірну Уельсу - проти Норвегії в 2001 році - був вилучений після двох попереджень.
Ліонель Мессі: Жодного разу не видалявся в матчах «Барселони», а ось у збірній Аргентини почав виступи саме з червоної картки. У дебютному поєдинку проти Угорщини в 2005 році був змушений вирушити в роздягальню через хвилину після виходу на поле - за відмашку. З тих пір Мессі відзначався більше голами - на цей момент в футболці національної команди він забив 57 м'ячів.