Вчорашній ранок у близько трьох тисяч уболівальників «Лінкольна» почався з останніх приготувань напередодні вояжу до Бернлі. Місцева команда вперше за 130 років дісталася до 1/8 фіналу Кубка Англії, таку подію просто не можна було пропустити. Ранній початок матчу не залишав вибору: вирушати в історичний вояж довелося ледь не зі сходом сонця. Їх улюбленців очікував поєдинок із суперником, який розташований на вісім десятків команд вище в ієрархії англійського футболу. Проти опонента, який з восьми останніх домашніх матчів не виграв тільки один, розписавши тиждень тому нічию з майбутнім чемпіоном, «Челсі».
Офіційний сайт «Лінкольна» повідомив, що продаж квитків у гостьовий сектор на зустріч із «Бернлі» розпочнеться з першої години дня вівторка. Але чергу почали займати в понеділок з дев'ятої вечора. Не минуло й трьох годин з моменту старту продажів, як клубна прес-служба виступила з новим оголошенням: всі квитки розібрали, хто залишився не при справах, може стежити за зустріччю на великому екрані, який встановлять на парковці в день гри.
«Люди не зімкнули очей всю ніч, щоб купити квитки. Дівчатка з кухні приносили їм на сніданок булочки з беконом і шматок стейку на обід. Це не входило в їхні обов'язки. Вони робили це тому, що хотіли цього», – сказав наставник команди Денні Коулі.
Коучу «чортів» всього 38, особливої кар'єри гравця йому зробити не вдалося. Всі успіхи залишилися у комп'ютерній грі Football Manager, за якою він з братом зависав у дитинстві, влаштовуючи після особливо жорстких битв прес-конференції прямо у себе у спальні.
«Ми грали у FM так багато, що це був свого роду «тренажерний зал» для нашої сьогоднішньої роботи»
Травма коліна завадила Денні дотягнути до футбольної пенсії у самій глушині англійського футболу, тому досить рано він ступив на тренерську стежку. Першим місцем роботи був «Конкорд Рейнджерс», який і не мріяв про щось більше, ніж потрапляння до восьмого дивізіону. Там же виступав і Ніккі, поки ще в якості гравця, але з часом також через проблеми з коліном вимушений перейти на тренерську роботу до брата. Старший, Денні, був головним тренером, молодший – його асистентом та відеоаналітиком.
Обидва в першу чергу зайнялися психологією колективу, і результат не змусив себе чекати. Рік за роком «рейнджери» підкорювали все нові вершини, діставшись до шостої ліги.
Їх запросив «Брейнтрі Таун», де Коулі очікувало нове випробування. «Якщо гра у вівторок, то в цей же день за півтори години до матчу ми проводили розбір суботнього матчу. Інші команди збираються ще й у понеділок. Багато проблем, але за це ми і любимо нашу роботу».
Крім тренерського ремесла, а також сімейних турбот обидва ще викладали на кафедрі фізкультури у школі ФітцВімарк, а трохи пізніше влаштувалися інструкторами до тренажерного залу. Вони взяли команду при умові, що вдасться зберегти місце в дивізіоні, але ледь не підвищили її в класі.
Успіхи братів не могли залишитися непоміченими у футбольній конференції, і навесні 2016-го їх запросив «Лінкольн», запропонувавши перший для них професійний контракт. Вони кинули все, чим займалися до цього, адже стати професійними тренерами було їх мрією ще з часів FM.
У чемпіонаті стартували з двох розкішних перемог із загальним рахунком 9:1. Невдач на дистанції уникнути не вдалося, але поступово команда зуміла захопити лідерство в дивізіоні. Це був прорив. П'ять років тому «Лінкольн» вилетів з Ліги 2 до Конференції, де за чотири чемпіонати вище тринадцятого місця не піднімався. Зараз «чорти» утримують першу сходинку, маючи перевагу над найближчим суперником у три очки та дві гри в запасі.
У Кубку Англії довелося починати з кваліфікації, де їх очікував сусід по п'ятій лізі і один з претендентів на виліт «Гайзлі». Зустріч в Лінкольні завершилася зовсім не обнадійливою нічиєю 0:0, проте за три дні «чортам» вдалося здобути виїзну перемогу, отримавши путівку до першого, вже основного, раунду. Там жереб підкинув братам Коулі ще одного хорошого знайомого: «Олтрічнем», який впевнено плететься на останньому місці у тому ж п'ятому дивізіоні. Розправитися із суперником особливих турбот не було, так само як і з «Олдемом» з Ліги 1, якому зараз головне не вилетіти за підсумками сезону вниз, а не боротьба в Кубку Англії.
Левова частка заслуги в цих успіхах крім Коулі належить форварду Тео Робінсону, на рахунку якого третина командних голів в цьому Кубку Англії. Але нападник нині змушений дивитися за успіхами своїх вже екс-партнерів з боку: під час зимового трансферного вікна його до себе забрав більш статусний «Саутенд». Тому тепер всі надії на 106-кілограмового Метью Реда.
«Він що, тільки з пабу?», – стандартна образана адресу Реда від суперників. До 28 років він працював в компанії по виробництву бульдозерів та іншої важкої техніки. «За футбол я отримував менше, ніж на півставки на цивільній роботі. За одну гру раніше мені платили по 30 фунтів. Це був великий ризик – змінювати професію. Моя дружина була дуже незадоволена». І нехай в цьому Кубку йому забити ще не вдавалося, але в чемпіонаті він є кращим бомбардиром своєї команди.
В 1/32-й «Лінкольн» очікувала битва з представником Чемпіоншіпу, «Іпсвічем» на його полі. «Чорти» двічі вели в рахунку по ходу матчу, однак перемогу втримати не вдалося. Все йшло до нічиєї з овертаймом й у переграванні, проте вже в компенсований час Нейтан Арнольд, який довго поневірявся по Британії і, нарешті, осів у «Лінкольні», приніс «чортам» перемогу.
«На цьому рівні прекрасно те, що є постійний зв'язок з людьми – скаже після гри Денні Коулі. – Футбол впритул межує з емоціями. Ви бачили, що ця перемога означає для вболівальників. Це і надихає мене продовжувати наполегливо працювати».
«Ми зробили неможливе, потрапивши сюди. Тому ми повинні вийти і зробити це знову»
На стадії 1/16-ї хлопцям Коулі попався «Брайтон», один з головних претендентів на вихід до АПЛ за підсумками сезону. «Чайки» першими відкрили рахунок, і здавалося, що на цьому в історії «Лінкольна» можна ставити крапку. Але у другому таймі «чорти» тричі розписалися у воротах суперника, залишивши того ні з чим.
Початок камбеку в цьому поєдинку поклав один із двох легіонерів у складі «чортів» Алан Пауер, який перебрався з Ірландії в надії зробити кар'єру футболіста. В молодості він ганяв м'яч у недільній лізі разом з відомим бійцем Конором МакГрегором. Той гол, до речі, він навіть відсвяткував «ходою Макрегора», нагадавши старому знайомому про своє існування.
«Конор вважається великим в Ірландії, - говорив після Пауер. - Він один із тих, ким я захоплююся. Насправді він був непоганим футболістом, але обрав інший шлях. Він прийняв правильне рішення, тому що боєць з нього ще кращий. Я не розмовляв з ним вже кілька років. В останній раз ми зустрічалися, коли він бився в клітці в Дубліні. Він зайнята людина, у нього є справи важливіші за футболіста з «Лінкольна». Але я сподіваюся, він побачив цей момент».
Матч з «Бернлі» перетворився на випробування довжиною в дев'яносто хвилин. Навряд чи навіть серія кутових під завісу поєдинку залишала вболівальникам команди надію, що вдасться виграти цей матч. Лише б вистояти, довести справу до перегравання. А там вже буде видно.
...Хабергем не кращим чином виконав подачу від прапорця, Вотерфолл дістав м'яч вже за дальньою штангою і скинув його в купу-малу перед воротами, де Реггет вдало підставив голову. Це навіть важко було назвати ударом, але врятувати ворота ані Хітону, ані Фленагану, що стояв на штанзі, не вдалося. В статистичні дані цей кивок увійшов як єдине попадання «Лінкольна» у площину воріт за весь матч...
В одному з інтерв'ю, пропозицій на які у Коулі останнім часом в надлишку, він сказав: «Мене лякає, що гроші все далі відокремлюють футбол від реальності. Що люди більше не вкладають в гру душу». «Лінкольн» своїм прикладом продовжує руйнувати цей стереотип.
Олександр Риженко