«З усіма було приємно грати. Звичайно, за майже 10 років, що виступав за збірну, найчастіше виходив на поле в парі з Андрієм Шевченком, з яким не потрібно було довго шукати спільну мову - це зрозуміло. З Андрюхою Воробоєм, якого на фланг ставили, теж багато матчів провів, із Серьогою Ребровим.
Нинішній наставник «Динамо» взагалі був моїм головним куратором, коли я тільки в національну команду потрапив. З першого дня взяв наді мною шефство, допомагав, підказував. Так я і сам в такій ролі потім опинився, коли Тьому Мілевського вперше у збірну викликали. Пам'ятаю, під'їхав до нас на чемпіонат світу піжончік з молодіжки (посміхається), але я його взяв під крило, відразу все популярно пояснив, і Міля добре себе вів по відношенню до старожилів команди...
Я тоді під час серії пенальті зі Швейцарією, зізнаюся, був в шоці! Це ж треба так ударити в такий момент. Зайшли в роздягальню після гри, і я Артему відразу сказав: «Якби не забив, а ми програли - ти б живим звідси не вийшов».
Холоднокровність, звичайно, у нього була на рівні. Я б, напевно, взагалі до точки в той момент не підійшов - не знаю. У нас і пенальтистів-то не було. Блохін зібрав усіх і каже: «Хто готовий?»
Добре, що так все закінчилося, хоча коли Шевченко йшов бити, я відразу сказав: «Не заб'є». Був упевнений тільки в Олезі Гусєві, який завжди чітко пенальті бив. Мілевський, до речі, тоді, в 1/8 фіналу, якраз замість мене і вийшов - я в тому поєдинку порвав зв'язку. Шкода, потім проти Італії не грав...
Нападників в ті часи у збірній було досить, конкуренція була на найвищому рівні, спробуй витримати. Куди вони зараз всі поділися? Думаю, це пов'язано з тим, що в наших провідних клубах останнім часом, як правило, грали легіонери. Он, Селя в «Дніпрі» постійно забивав - багато забивав. Але приходив у «Шахтар» і сідав на лавочку, йому там не довіряли. Так і в «Динамо». Я так і не зрозумів, чому, наприклад, Артема Кравця в оренду віддали.
Втім, зараз молодь у Києві шанс отримала. Інше питання, який нині рівень чемпіонату України. Дивлюся на відвідуваність матчів - на футбол взагалі ніхто не ходить. Я все розумію, але при будь-яких проблемах треба примудритися загнати футбол на такий рівень. Як Андрію Шевченку готувати збірну до поєдинку з Хорватією, зрозуміти не можу. Легіонери ж взагалі не грають.
Так що я не заздрю головному тренеру національної команди, але бажаю, звичайно, йому удачі. Ми ж з ним стільки разом відіграли»,
- цитує Вор
оніна zbirna.com
.