Мусимо миритися з тим, що маємо, і визнавати, що сьогоднішній «призив» збірної – чи не найслабкіший за кілька останніх років. Варто відзначити те, що в обоймі команди – аж дев'ятеро представників іноземних чемпіонатів. При чому, чемпіонатів не Східної Європи чи близького зарубіжжя, а, зокрема, й статусних, видних ліг на кшталт іспанської та німецької. Правда, представники цих ліг у своїх клубах – далеко не на передових ролях. Тому найбільшої користі логічно очікувати від «легіонерів» - представників не топових чемпіонатів (бельгійського, грецького, турецького).
Проблема також у тому, що низка представників української ліги отримали виклик до збірної, будучи незатребуваними у своїх клубах. Під знаменами також ті, чия гра за клуб викликає багатенько запитань. Шевченка, звісно, можна критикувати за те, що він викликав до збірної Рудька, Бурду, Кривцова, Сидорчука, Шепелєва… Але тренер опинився б під «розстрілом» у будь-якому випадку. Бо будь-який вибір, зважаючи на сьогоденний стан українського футболу, був би суперечливим і сумнівним. Шевченко не міг зробити вибору, який не викликав би запитань, просто тому, що варіанту такого вибору не існує у природі.
Хорвати – вищі за класом, досвідченіші, загартованіші і просто майстерніші. Ракітіч, Модріч, Манджукіч, Врсалько, Калініч – це грізна зброя в руках вмілого керманича. Та саме в площині використання потенціалу і є шанс для Андрія Шевченка та його помічників. Нехай ми володіємо не такими потужними ресурсами, зате ніхто не позбавляє нас можливості ліпше розпорядитися своїми нагодами. Бо у футболі ще ніхто не відміняв правила, за якого порядок і дисципліна б'ють клас. Шевченко та Ріанчо повинні обрати таку модель, яка б максимально ускладнила життя суперникові і найчіткіше підкреслила б сильні якості українців.
Можливо, буде обраний варіант гри на контратаках. Принаймні, перед грою напрошується саме такий варіант, адже безглуздо втягуватися з хорватами у позиційну боротьбу. Але це вже окрема розмова… Що ж, рано чи пізно для кожного з нас настають моменти істини. Моменти, коли для успіху потрібно зробити більше, аніж зазвичай. Для Шевченка і його тренерського штабу матч у Загребі стане перевіркою на спроможність та вітриною амбіцій. Побачимо.
Ігор
Семйон