Були часи, коли «Волинь» знаходилася поблизу лідерів і могла замахнутися на місце у зоні єврокубків. Були часи, коли за складом лучани були міцним горішком і додавали чемпіонатові самобутності та колориту. Але все це залишилося у минулому. Сьогодні «Волинь» – один з головних претендентів на виліт.
Лучани постраждали від організаційних проблем, а також опинилися під загальним впливом кризи українського футболу. За такої ситуації тренерам команди довелося будувати колектив в екстреному режимі з молодих футболістів. Віталієві Кварцяному не звикати до такої ситуації. Але це не означає, що тренерові легко.
«Волинь» в поточному чемпіонаті України виграла лише два матчі, забила тринадцять голів, пропустила – сорок. Показники – найгірші серед всіх учасників першості, тому говорити про несправедливість останнього місця лучан підстав немає. Навіть з урахуванням вчорашнього якісного матчу проти «Зорі». Віталій Кварцяний, повернувшись після дискваліфікації, налаштував своїх підопічних на бій. Так само було і проти «Шахтаря» (тоді Кварцяний ще відсиджував покарання), була боротьба й проти «Карпат». Проблема лише в тому, що молоді футболісти команди ніяк не можуть вискочити з коротких штанців.
Це той випадок, коли не вистачає класу, стабільності, сили духу і, мабуть, трохи везіння. «Волинь» навряд чи дістане «Зірку», «Ворсклу» чи «Сталь». Єдиний шанс – це поборотися з «Дніпром» та «Карпатами». Але за складом обом конкурентам лучани поступаються; за вмінням концентруватися під час виконання відповідальних завдань – також. Тож ситуацію можна вважати критичною.
Але тут важливо інше… Тут важливим є розуміння того, що виліт до Першої ліги не є катастрофою. Навпаки, такий розвиток подій може слугувати певним перезавантаженням, може надати «Волині» шанс обрости м'язами в умовах, коли на тебе не спричинюється шалений тиск. Головне, аби Віталій Кварцяний таки домігся активності від інвесторів. Бо, судячи з риторики тренера, фінансувати «Волинь» на достатньому для клуба рівні ніхто не збирається.
Ігор
Семйон