Після міжнародної паузи Динамо зіграло дві гри проти Олександрії та Нафтовика-Укрнафти з абсолютно новою тактичною схемою. Сергій Ребров відмовився від звичного у останні кілька сезонів варіанту 4-1-4-1 та перевів свою команду на схему 3-4-2-1. Поспішати з висновками ще зарано, адже було зіграно всього дві гри, де динамівці хоч і перемогли, проте не показали якогось особливо сильного футболу. Зміни поки що стосуються окремих виконавців, кому нові варіанти все допомагають.
МИКОЛА МОРОЗЮК
Ось уже 10 років професійної кар’єри Морозюк намагається реалізувати увесь свій юнацький потенціал, але все ніяк не вдається. Він багато матчів відіграв в чемпіонаті України за різні команди, здобував трофеї у складі Динамо, проте ніколи не був серед лідерів та зірок.
Іноді здавалось, що Морозюк застряг. Ігри з Олександрією та Нафтовиком дають можливість уточнити, де саме застряг Морозюк – між позиціями. Він виховувався у школі Динамо у «часи Девіда Бекхема», а не «часи Кріштіану Роналду», які відразу змінили футбол. Морозюк був класичним правим півзахисником, але з появою вінгерів та вінгбеків ця позиція перестала бути актуальною.
Морозюк завжди був не досить вибуховим та націленим на власне гол, яким має бути крайній форвард та ніколи не був сильним у захисті.
За нової схеми Динамо відмовляється від цих двох позицій, яким він не підходив, зате отримує позицію правого півзахисника. Морозюк отримує більше шансів виконувати свої фірмові подачі, затримуватись на фланзі без того, аби постійно оглядатись назад, щоб не загубити гравця в обороні. Тепер це робота для Алєксандара Пантича.
ТАМАШ КАДАР
Угорський новачок Динамо в зимове міжсезоння – ще один гравець, який за часи своєї кар’єри ніяк не міг визначитись, лівий захисник він чи центральний. У Києві на нього розраховували у першу чергу на фланзі, тому так просто пішов Євген Макаренко та міг піти Антунеш, якби з Кадаром домовились раніше.
Проте ще на тренувальних зборах, а потім в перших офіційних іграх стало зрозуміло, що Кадар абсолютно не підходить для схеми гри Динамо як лівий захисник. Йому не вистачає швидкості та витривалості для постійних ривків вперед-назад. Та перш за все він не любить атакувати з забіганнями та подачами, не вміє цього робити та не хоче.
У лівого захисника у схемі з трьома гравцями оборони функції зовсім інші. Вони якраз більше підходять для Кадара, який уміє віддати довгу передачу та взагалі розпочати атаку команди. Як виявляється, Кадар все-таки лівий захисник, але у схемі з трьома, а не чотирма гравцями оборони.
ДЕНИС ГАРМАШ
Сильні сторони гри Дениса Гармаша давно відомі: він завжди заряджений на боротьбу, своїми переміщеннями покриває велику ділянку поля та вміє приймати неординарні рішення. Проте постійна емоційність впливає на його дії й негативно. Справа не тільки у вилученнях та нервовій обстановці, під час своїх приступів Гармаш вимикає голову, починає втрачати позицію та робити прості помилки.
Найкраще за все Гармаш виглядав у схемі 4-2-3-1, коли виконував роль центрального атакувального півзахисника. Там втрата ним позиції була не такою важливою для захисту, але допомагала в нападі. Проте там він грав не так вже й багато, до того ж більше за все у Михайла Фоменка, де все одно вважався третім опорним хавбеком.
Але насправді Гармаш завжди був атакувальним гравцем, якого намагалися зробити опорником. Це нормально у сучасному футболі, багато хто пізніше переходить на гру більш глибше до своїх воріт, але для цього потрібні якісь об’єктивні причини: вік, досвід, втрата динаміки, зрілість у рішеннях та спокій. Яка з цих характеристик підходить Гармашу?
Гармаш ще не сказав свого останнього слова в атаці. Останні ігри, де він виконує однакові функції з Андрієм Ярмоленком, показують, наскільки він може бути небезпечним в атаці. Три голи у товариській грі проти Ворскли, результативні дії проти Олександрії, переможний м’яч у ворота Нафтовика-Укрнафти. Гармаш вміє і хоче атакувати.
ВОЛОДИМИР ШЕПЕЛЄВ
Ще зимові тренувальні збори показали, наскільки Сергій Ребров задоволений грою Володимира Шепелєва. Молодий хавбек швидко витіснив з основного складу Сергія Рибалку та розпочав 2017 рік у основі.
Але швидко стало зрозумілим й інше: Шепелєв не може бути новою версією Рибалки у схемі 4-1-4-1. Якщо Рибалка був основою тієї схеми, то втрата місця в основному складі мала призвести до змін. Так і сталося. Але Шепелєв лише номінально замінив Рибалку, а насправді він грає зовсім по-іншому.
У новій схемі він отримує більше можливостей грати ближче до чужих воріт і це в нього виходить набагато краще. 19-річний хавбек безумовно є ще одним гравцем Динамо, якому більше підходить нова схема, ніж попередня.
АНДРІЙ ЯРМОЛЕНКО
Сергій Ребров прийняв вольове рішення не замикати більше свого найкращого гравця на фланзі та перевів його на позицію фактично вільного художника, який сам приймає рішення щодо розвитку атак. В центральній зоні це робити легше, ніж на фланзі через набагато більшу кількість варіантів продовження атаки.