«Барселона» знає, що робить. ЇЇ інтерес до Іско – це аж ніяк не спроба розхитати внутрішній стан конкурента. Іско приваблює «Барселону» ігровими характеристиками. Швидкість, техніка, вміння зіграти нестандартно на обмеженому просторі – це якості, які допоможуть розкритися в каталонському гранді. У «Реалі» – інша гра. Гра, в якій Іско відчуває себе білою вороною.
Нинішній «Реал» – це силова і прагматична команда. Це не той колектив, який демонструватиме вишуканий елегантний футбол. Мадридці за стилем кардинально відрізняються від «Барселони». Якщо каталонці намагаються перехитрити жертву, поступово, але наполегливо позбавляючи її простору і повітря, то «Реал» демонструє грубу силу, зламуючи суперникам хребта. Такий стиль не передбачає дріботінь і «загравань» з м'ячем, до чого близький Іско. Тому при каденції Зінедіана Зідана 24-річному футболістові гарантована хіба що лава для запасних.
Звісно, в «Реалі» роль резервістів важлива. Команда, зважаючи на насичений графік і високий середній рівень суперників, жодну дистанцією не проходитиме лише сталою обоймою з 12-15 гравців. Тренер «Реала» мусить застосовувати ротацію, контролюючи рівень витрат фізичних сил своїми підопічними. Тому навіть резервісти здатні награти протягом сезону понад тридцять матчів.
Іско – якраз серед таких. В його активі – вже майже 35 поєдинків, більш ніж половина з яких – в основному складі. При цьому, Іско, привертаючи до себе увагу яскравою грою і вишуканими голами, заявляє про бажання грати ще більше. Тут свою роль відіграє психологічний дискомфорт. Футболістові, який відчуває силу у власних ногах і прагне досконалості, важко миритися зі статусом запасного.
Поки що футболіст не зраджує «Реалові», говорячи про теплі почуття до клубу і до команди. Але по-справжньому гравець щасливий лише тоді, коли відчуває свою значимість. У Іско цього відчуття немає. А, отже, в найближчому майбутньому можливі різні варіанти розвитку подій.
Ігор
Семйон