Незабаром Паулу Фонсека зможе відсвяткувати маленький ювілей – рік роботи з донецьким «Шахтарем». За цей період португалець, якщо чесно, залишив більше запитань, аніж відповідей. Дві поразки на міжнародній арені, - від «Янг Бойза» та «Сельти», - не дозволяють говорити про повністю успішний для португальця сезон. Одним словом, протягом цього року відчуття неоднозначності щодо персони Фонсеки утвердилося.
Але навіть в період становлення і перебудови імені Фонсеки «Шахтар» виявився на голову (а то й дві) сильнішим за «Динамо». Паулу Фонсека зіграв проти Сергія Реброва чотири поєдинки. Була поразка у Суперкубку України в серії пенальті, далі – нічия у Харкові з непризначеним відвертим пенальті за гру рукою Домагою Віди, а два останніх поєдинки – яскраві перемоги.
І якщо в передостанньому з них, - грудневому (перемога «Шахтаря» 3:4), - «Динамо» дало «гірникам» бій, то вчорашня зустріч – цілковита і безапеляційна капітуляція столичного гранда. «Шахтар» вийшов на поле і трьома бразильцями переграв всю команду суперника. Не виглядало так, що «гірники» діяли на максимумі своїх можливостей. Радше – банально на класі.
У серцях вболівальників «Динамо» жили надії на успіх. Це підтверджує й факт достатньої наповненості трибун НСК «Олімпійський» (більше 50-ти тисяч), адже на безнадію люди дивитися не ходять. Сергій Ребров після поразки від «Зірки» змінив тактичну модель і по-новому розкрив деяких футболістів. «Динамо» дійсно виглядало гарно… Але, як виявилося, до першого гідного суперника.
Матч продемонстрував недосконалість у використанні «динамівцями» схеми з трьома центральними захисниками. В ідеалі хтось з захисників повинен першою передачею розганяти атаки, а м'яч у ногах оборонців взагалі не повинен затримуватися. «Динамівці» же дуже важко переходили від захисту до конструктивних дій, часто грішачи напруженими і невиправданими короткими передачами на своїй половині поля.
Абсолютно інертно зіграли футболісти групи атаки. Артем Бесєдін не отримував належної підтримки з глибини, Андрій Ярмоленко весь час опинявся під щільною опікою, а Гармаш нагадував себе самого кількарічної давнини. Це був не той футболіст, якого журналісти і експерти вихваляли за підсумками чи не кожного поєдинку у 2017-му році. Це був той старий Гармаш: емоційний, нераціональний, з бездумними діями і рухами.
Що ж, Сергій Ребров провалив черговий екзамен. Для тренера й досі основним критерієм оцінки гри своєї команди залишаються самовіддача і бажання футболістів. Але самовіддача – це не чеснота, це обов'язок, за який футболістам платять грошей. А ще ж повинні бути обізнаність, розсудливість, тактична вишколеність, спортивна хитрість і професіоналізм. У «Динамо» цього немає. І проблеми не кричать про себе лише через відсутність достатньої кількості подразників. Якби кожного тижня кияни проводили поєдинки проти суперників рівня «Шахтаря», то Сергій Ребров перебував би під постійним шквалом критики. І тоді нервував би Ігор Суркіс, який зараз впевнений у правильності свого вибору.