Чергова поразка від «Шахтаря». Як жити далі?

Динамо Київ 25 Квітня, 08:43
Фото: 1927.kiev.ua
Аналіз матчу «Динамо» - «Шахтар» та роздуми про необхідність змін.

Роман Сиволап

Маленький вогник надії, який почав мерехтіти в серцях уболівальників «Динамо» після успіхів у останніх матчах, зібрав на трибунах НСК «Олімпійського» близько п’ятдесяти двох тисяч уболівальників. Їх сподівання були не виправдані. Кияни не зуміли чимось здивувати своїх опонентів і продемонстрували бліду гру. Завдяки цій перемозі гірники остаточно залишили уболівальників без інтриги в чемпіонаті.



Динамівці вже остаточно можуть сконцентруватися на підготовці до наступного чемпіонату України та відбіркового раунду Ліги чемпіонів. Давайте не залишимо Сергія Реброва на одинці з проблемами «Динамо» і спробуємо все ж розібратися, що необхідно зробити, щоб уболівальники знову набули надію.

Чарівна схема 3-4-3. Українські прихильники футболу не звикли до обговорення тактичних тонкощів. Лише кілька років тому тактична тема перекочувала з аматорських блогів на професійні спортивні сайти. Дві головні телевізійні передачі про футбол уваги тактиці приділяли дуже мало – телевізійний формат вимагає тем погарячіше.

Взагалі тактична культура українського футбольного середовища дуже низька. Про що можна говорити, якщо один із найбільш розсудливих телевізійних експертів Сергій Нагорняк, який достатньо пограв на високому рівні та є ліцензованим тренером найвищої категорії, не бачить різниці між схемою 5-3-2 з ліберо за якою він грав у 90-ті та схемою 3-4-3, яку зараз намагаються освоїти в «Динамо».

Українські тренери бояться тактичних експериментів. Небажання брати на себе відповідальність за результат, приводить до копирсання в мотиваційній складовій. Звісно легше звинуватити підопічних у небажанні грати, ніж створити та пояснити футболісту алгоритм його дій на полі.

Однак у квітні цього року в медійному просторі України відбулася справжня революція. Всі ресурси почали завзято обговорювати перехід «Динамо» на нову тактичну схему. Практично всі експерти, відзначаючи позитивні зміни в грі киян після переходу на гру за схемою 3-4-3, пропонували почекати матчу з «Шахтарем», який повинен був стати справжнім тестом для оцінки якісних змін в грі динамівців.

Малюнок № 1. Усереднені позиції футболістів «Динамо» та «Шахтаря»



Тест «Шахтарем» нічого доброго для прихильників киян не приніс. Тренер «помаранчево-чорних» Паулу Фонсека добре вивчив зміни у грі «Динамо». Якщо інших суперників киян у квітні місяці зміщення Андрія Ярмоленко в центр заганяли в кут, то португальський тренер просто доручив Тарасу Степаненко слідкувати за лідером «Динамо». У результаті капітан киян був значно менш ефективний ніж у попередніх матчах після переходу на нову схему гри.

Також гірникам вдалося нейтралізувати переміщення за спини захисників партнерів Ярмоленко по атаці - Артема Бєсєдіна та Дениса Гармаша. При цьому гравці «Шахтаря» продемонстрували злагоджені дії при створенні штучного «офсайду». Постійне потрапляння в положення «поза грою» звело до нуля ефективність атакуючих дій динамівців.

Такими простими рішеннями португальському тренеру «Шахтаря» вдалося нейтралізувати практично всі позитивні моменти в грі «Динамо» після переходу на систему 3-4-3. Адекватної відповіді в Сергія Реброва не знайшлося.

За весь час роботи Сергія Реброва в якості головного тренера «Динамо» саме цей матч став найбільш невдалим проти «Шахтаря» у плані атакуючих дій. Хоча система 3-4-3 у попередніх матчах звільнила Ярмоленко та Гармаша від дій в обороні та додала енергії для атакуючих.

У цій зустрічі Ярмоленко, Бєсєдін та Гармаш намагалися змінювати позиції, але ці дії були якісь боязкі, було помітно, що для злагоджених дій атакуючого тріо потрібен час. Перспектива в системі гри зі зміною позицій тріо нападників помітна, але для досягнення ефективного використання такої системи - необхідно, щоб високу індивідуальну майстерність міг продемонструвати не лише один Ярмоленко. Тим більше, що в міжсезоння лідер киян може залишити команду.

У п’ятницю кияни зіграли явно не кращий матч, але робити далеглядні висновки про те, що схема 3-4-3 немає перспектив не варто. У кожної схеми є свої плюси та мінуси та величезне значення має те, які гравці будуть втілювати ідеї тренера в життя та наскільки їм це вдаватиметься. Поки що помітно, що в «Динамо» мають місце проблеми з усіма компонентами – не всі футболісти демонструють необхідний рівень гри, деякі взагалі не відповідають рівню клубу, ідеї Сергія Реброва не сталять складних для вирішення завдань для тренера «Шахтаря» Паулу Фонсеки.

За три роки роботи в «Динамо» Сергій Станіславович використовував лише дві схеми гри – 4-1-4-1 та 3-4-3. Практично в кожному матчі кияни намагалися не відмовлятися від визначеного перед грою плану дій, але в футболі практично завжди перемагають ті, хто вміє дивувати суперника. З червня 2015 року Сергію Реброву не вдається знайти ходи, які б здивували тренерів та гравців «Шахтаря».

Будемо відверті, «Динамо» поступається «Шахтарю» за рівнем гри. Розраховувати, що лише зміна тактичної формації здатна дозволити випередити найголовнішого суперника - наївно.

Намагання Реброва знайти підсилення гри в тактичній площині є правильними. Матч з гірниками показав, що для здобуття успіху необхідні більш тонкі ходи, ніж просто змішення позицій своїх кращих виконавців.

Сподіваюсь, Сергій Станіславович продовжить пошук і гра киян стане більш гнучкою, але футбол високого рівня вимагає наявності кваліфікованих виконавців.

Персоналії. За сумою тактико-технічних дій (ТТД), динамівці перевершили в цьому матчі гірників – 950 (брак 24 %) проти 803 (брак 26 %). Але 950 ТТД нічого не вартують, якщо команда завдає тільки три удари в бік воріт і не створює жодного справжнього гольового моменту. Без виконавської майстерності мріяти про перемоги не варто.

Матч з «Шахтарем» показав, що нова схема не здатна компенсувати відсутності креативу в більшості футболістів «Динамо». Як завжди, в «Динамо» проявилися проблеми в центрі поля. Хоча без Фреда «Шахтарю» не вдалося досягти значної переваги на центральному плацдармі. Сергій Сидорчук та Володимир Шепелєв в цілому зуміли справитися з тріо Степаненко – Коваленко – Тайсон. Порівняно з попередніми матчами проти «Динамо» значно менш ефективно працювала пружина швидких атак гірників.

З іншого боку, дует центральних півзахисників «Динамо» ні чим не відзначився в атаці. Вимагати феєричної гри в першому своєму всеукраїнському дербі від юного Шепелєва буде не правильно. Було помітно, що Володимир хвилюється, не бере гру на себе, віддає перевагу простим рішенням. Хоча потенціал вирости в нового Павла Яковенко у Шепелєва є.

Завдяки інформації сайту zbirna.com та особисто Євгену Гресю, є можливість навести порівняльні дані футболістів «Динамо» та «Шахтаря» у цьому матчі.

Таблиця № 1. Порівняльні показники центральних півзахисників

Шепелєв

Сидорчук

Рибалка

Степаненко

Коваленко

Малишєв

Ігровий час

90

64

26

90

79

11

Сумма ТТД

83

77

32

68

58

9

Брак

17%

14%

16%

25%

26%

11%

Єдиноборства

18

10

3

11

12

1

Виграні

50%

60%

33%

45%

58%

100%

Відбори, перехвати, підбори

11

8

2

13

12

4

Обводки

3

2

0

0

5

0

Всього передач

56

53

25

41

32

5

Неточні передачі

4

5

2

5

6

1

Гострі передачі

1

0

0

2

1

0

Удари по воротах

0

0

0

1

1

0

Участь в швидких атаках

2

4

0

5

7

0

Сергій Сидорчук має вже значний досвід виступів на такому рівні, тому від нього ми чекаємо більш впевненої гри. У цій зустрічі Сергій продемонструвати свої найкращі якості не зміг. Ми в чергове можемо констатувати, що без креативних, мобільних, впевнених в собі гравців - у середині поля киянам не вдасться досягти високої ефективності гри, яку б схему вони не використовували.

У боротьбі на флангах у зустрічі зафіксовано нічию. Микола Морозюк та Віторіну Антунеш в обороні зуміли впоратися з потужними дуетами Даріо Срна – Марлос та Ісмаілі – Бернард. Але загострити гру біля воріт суперника їм не вдалося. Не маючи унікальних дриблінгових навичок крайні (пів-) захисники «Динамо» змушені сподіватися на взаємодію з партнерами, але в цьому матчі злагоджених дій киян було не багато.

Таблиця № 2. Порівняльні показники флангових захисників

Морозюк

Антунеш

Срна

Ісмаілі

Ігровий час

90

90

90

90

Сумма ТТД

85

104

103

68

Брак

18%

33%

22%

26%

Єдиноборства

17

21

14

12

Виграні

65%

43%

57%

58%

Відбори, перехвати, підбори

16

12

14

6

Обводки

4

4

3

4

Всього передач

50

65

65

43

Неточні передачі

7

15

10

8

Гострі передачі

10

2

2

1

Флангові передачі

2

6

2

2

Участь у швидких атаках

2

4

5

2

У центрі захисту тріо з Домагоєм Відою склали два новачки «Динамо» - Тамаш Кадар і Александар Пантіч. Справити позитивне враження на уболівальників клубу гравцям не вдалося. У діях Пантіча була помітна невпевненість. Саме сербський захисник двічі втратив м’яч у нескладних ситуаціях на 10-11 хвилинах, що й призвело до гольової атаки «Шахтаря». Угорський захисник є безпосереднім винуватцем пропущеного голу, спочатку пропустив пас на Марлоса, потім втратив позицію при опіці Феррейри.

Головною проблемою Кадара та Пантіча є відсутність впевненості. 25 неточних передач на двох занадто високий показник для матчу з таким суперником.

Таблиця № 3. Порівняльні показники центральних захисників

Віда

Кадар

Очигава

Пантіч

Кучер

Ракицький

Кривцов

Ігровий час

90

81

9

90

90

90

1

Сумма ТТД

104

103

24

119

72

55

4

Брак

10%

17%

25%

21%

11%

15%

50%

Єдиноборства

13

17

5

15

14

6

2

Виграні

62%

71%

80%

67%

86%

67%

100%

Всього передач

76

76

15

77

47

34

2

Неточні передачі

2

11

4

14

4

5

2

При грі в три захисники саме центральні оборонці повинні відповідати за швидкий перехід з оборони в атаку та розіграш м’яча при позиційних атаках. Щодо Пантіча взагалі є великі сумніви, що тренерам «Динамо» вдасться перебороти невпевненість Александара. Саме з причини відсутності впевненості не склалася кар’єра серба в клубах Прімери. Можливо з часом Тамаш і Александар зуміють подолати своє хвилювання, але поки що з сильними суперниками динамівцям буде дуже важко здобути перевагу, маючи в захисті таких гравців.

Всі фахівці відзначили, що саме бразильський фактор став визначальним у цьому матчі. Бразильці «Шахтаря» виявилися більш ефективними за Ярмоленка, Гармаша та Циганкова.

Таблиця № 4. Порівняльні показники атакувальних гравців

Ярмоленко

Гармаш

Циганков

Бернард

Марлос

Тайсон

Дентіньо

Ігровий час

90

64

26

90

90

89

1

Сумма ТТД

55

50

27

73

86

69

5

Брак

40%

42%

56%

30%

34%

26%

40%

Єдиноборства

10

9

12

17

23

16

3

Виграні

20%

33%

33%

41%

39%

50%

33%

Відбори, перехвати, підбори

5

4

3

19

10

8

1

Обводки

3

2

3

5

5

6

0

Вдалі обводки

1

1

2

4

4

4

0

Всього передач

28

29

11

32

42

35

2

Неточні передачі

6

8

5

9

6

6

0

Гострі передачі

1

3

0

4

2

7

0

Удари по воротах

1

0

0

1

0

1

0

Участь у швидких атаках

2

1

1

5

9

10

0

Форвард Артем Бєсєдін намагався бути корисним команді, багато рухався, але в боротьбі та націленості на ворота поступився своєму опоненту з «Шахтаря».

Таблиця № 5. Порівняльні показники форвардів

Беседин

Феррейра

Ігровий час

90

89

Сумма ТТД

55

68

Брак

47%

63%

Єдиноборства

19

37

Виграні

32%

32%

Обводки

5

0

Вдалі обводки

3

0

Всего передач

21

19

Неточні передачі

5

8

Гострі передачі

1

1

Удари по воротах

0

2

Участь у швидких атаках

3

6

Що робити? Сторонні глядачі можуть обмежитися констатуванням факту, що бразильці «Шахтаря» переважають динамівців у індивідуальній майстерності. Тренерському штабу та керівництву клубу необхідно знайти шляхи, як нівелювати цей розрив у майстерності.

Кияни поступово втратили практично весь свій кадровий потенціал, накопичений у «багаті часи» Сьоміна-Блохіна. Сергія Реброва коштовними придбаннями не балували. Динамівці намагаються знайти гідних футболістів серед досвідчених вільних агентів. Поки що така політика дарує лише розчарування: Петрович, Яковенко, Федорчук, Громов, Гладкий, зараз Пантіч - всі ці гравці елементарно не відповідають завданням, що стоять перед «Динамо».

Зрозуміло, бажання керівництва «Динамо» не допустити, пов’язаного зі зміною поколінь, значного падіння рівня гри команди. Хочеться кожен рік грати в Лізі чемпіонів, здобувати внутрішні трофеї, але для цього необхідно робити якісь дії. Шукати золото на смітниках не краща ідея.

Клуб повинен мати стратегію розвитку, якій повинна відповідати кадрова політика.

Враховуючі економічні реалії, алгоритм такої політика зараз простий - улаштовувати трансфери лідерів клубу на піці вартості, запрошувати за невеликі кошти перспективних гравців та поступово вводити до складу власних виконавців.

На сьогодні лише за останнім пунктом у киян є якісь успіхи.

Вчасно влаштувати трансфер лідера команди Андрія Ярмоленко динамівцям не вдалося, після трансферу 2014 року Дерліса Гонсалеса в Києві не з’явилося жодного вартого уваги гравця. Клуб поповнюють не зрозумілі вільні агенти. У той же час, клуб спокійно розлучається з Євгеном Макаренко, не продовжує контракт з Євгеном Хачеріді, відпускає за безцінь Лукаша Теодорчика.

Звісно без помилок не буває діяльності, зрозуміло, що важко працювати з розбещеними мільйонними контрактами футболістами, але розчаровує, що в клуба немає стратегії. Багато чого вирішується в останній момент.

Та команда, яка є зараз - не здатна конкурувати з «Шахтарем» та гідно виступати в Лізі чемпіонів. Головні причини: втрата кадрового потенціалу та мотивації виконавцями, що залишилися. Існує два шляхи вирішення цієї проблеми: перший - придбання кваліфікованих виконавців, другий - побудова команди на основі молодих виконавців, що є в структурі клубу.

Перший шлях дуже затратний. Заманити зараз в Україну гравців калібру Драговича або Ленса буде коштувати приблизно так, як у китайську суперлігу. При цьому необхідно бути готовим, що мотивації у таких виконавців вистачить на рік – два.

Другий шлях є більш реальним, але враховуючи, що Циганкову, Шепелєву, Михайличенко, Тимчику, Дубінчаку, Лєдньову, Янакову, Русину, Булеці, Шапаренко, Алібекову, Маханькову та іншим від 17до 20 років, то доведеться зачекати появи конкурентоздатної команди мінімум 3-4 роки. При цьому необхідний тренер, який візьметься таку команду побудувати.

Шлях побудови гідної команди на основі вільних агентів безперспективний.

У пошуках більше, ніж тренера. Долю головного тренера президент клубу Ігор Михайлович Суркіс пообіцяв вирішити після завершення сезону. За словами президента клубу так попрохав Сергій Ребров. На мій погляд, визначитися з продовженням контракту Реброва необхідно було раніше. За три роки роботи Сергія Станіславовича він вже довів, що має потенціал, щоб працювати головним тренером в такому клубі, як «Динамо». Достатньо поглянути на статистику виступів у Лізі чемпіонів.

Зараз Ребров переживає визначальний час у своїй тренерській кар’єрі – після тріумфальних сезонів настав час перших невдач. Перед ним стоять нові виклики по створенню нової команди, вичавити з старої багато вже не вдасться. Було б логічним дати Сергію Станіславовичу шанс побудувати свою команду.

Багато років прихильники клубу вважали, що «Динамо» врятує тільки зарубіжний фахівець. Закордонного гуру ми так і не дочекалися, але отримали в замін свого дуже перспективного. Необхідно дати йому можливість завершити формування як тренеру. Для цього потрібна довіра від вболівальників та президента. Сам Сергій Ребров повинен забажати стати більше, ніж тренером та почати перебудову клубу взагалі. Президент клубу повинен не заважати, а сприяти цим змінам. Лише тоді буде шанс на успіх.

Необхідно розуміти, що зміна тренера не вирішить проблеми «Динамо». Ці проблеми носять фундаментальний характер. Знайти тренера, що здатен бути набагато більше, ніж тренер та здатен вирішити дані проблеми неймовірно важко. На мій погляд, в Україні та сусідніх країнах такої постаті зараз немає. Всі ці розмови про «не динамівського тренера», як панацею від всіх бід киян - проста демагогія. У світі є одиниці тренерів, які здатні побудувати конкурентоздатну команду в Києві без значних капіталовкладень, але жоден з них не має бажання ризикнути вложити в цю справу свою душу. У цих людей є робота в провідних клубах Світу. Тому нам залишається виховувати власних.