– Дмитре, вітаю із виходом у фінал Кубка Греції! Повторний матч проти «Олімпіакоса» був дуже валідольним: гол, пропущений на останніх хвилинах, потім – вилучення...
– Справді, гра виявилася непростою. «Олімпіакос» – вже чемпіон, хоча друга частина сезону у них «змазана». Вони не дуже добре виглядали в останніх матчах, адже мали серйозний гандикап у турнірній таблиці. Планували пройти далі у Лізі Європи, але їх вибив «Бешикташ». Тому на півфінал Кубка Греції «Олімпіакос» налаштовувався дуже серйозно. Тим паче, минулоріч у фіналі національного Кубка пірейці програли саме АЕКу.
Поєдинок був суперпринциповим. Це – історичне Афінське дербі. Два тижні тому ми привезли хороший результат із території «Олімпіакоса» (перемога АЕКа – 2:1). Відповідно налаштовувалися і на домашню гру. Вважаю, що провели велику роботу – зіграли агресивно, не давши супернику, за великим рахунком, нічого створити. Але за 7-8 хвилин до закінчення основного часу ми самі створили собі проблеми. Обрізались, людина вийшла сам на сам із голкіпером і забила.
Почався хаос. Гості нагнітали ситуацію. Для того, щоб це зрозуміти і відчути, потрібно побувати на стадіоні в Афінах. Греки вболівають просто шалено – тут почало коїтися щось неймовірне. На 91-й хвилині «Олімпіакос» змарнував ще одну 100-відсоткову можливість – Кардосо влучив у стійку. Після цього ми трішки тягнули час і наш голкіпер за 15-20 секунд встиг отримати дві жовті картки. Я таке бачив вперше в житті (Усміхається). Як би не було, найголовніше – ми у фіналі. АЕК це заслужив своєю грою, зокрема – у півфінальних матчах.
– Торсида АЕКа не давала Афінам заснути аж до ранку?
– Розумієте, тут люди також забобонні. Наприклад, якщо брати нашу першу гру проти «Олімпіакоса» в цьому сезоні, то в ніч перед поєдинком до нас у готель приїхала величезна група фанатів. Вони намагалися налаштувати так, щоб ми наступного дня здобули перемогу. АЕК програв – 0:3. Після цього ми зіграли вже тричі – вболівальники не приїжджають, а команда навпаки – перемагає. Виграли в «Олімпіакоса» у чемпіонаті, потім у Кубку. Тепер поступилися, але все одно пройшли у фінал.
Тут, у Греції, футбол – це релігія. Вболівають абсолютно всі. Не хочу нічого казати, але у мене таке відчуття, що АЕК – найпопулярніша команда в Афінах. Хоча «Олімпіакос» – найтитулованіший клуб, проте в АЕКа неймовірна армія фанатів. На цей матч прийшло близько 50 тисяч. Я у Греції майже рік, але така несамовита атмосфера була вперше. Дуже, дуже круто!
– Вашим суперником у фіналі Кубка Греції стане ПАОК Євгена Шахова. Вже обговорювали між собою майбутній матч?
– Ні, не обговорювали. Ми обмінялися повідомленнями. Я привітав Женю, адже він зараз «колотить» голи в кожному матчі. Привітав, а потім притравив трохи. Кажу: «Слухай, ти розійшовся дуже сильно. Давай уже заспокойся» (Сміється). Перекинулися кількома фразами. «Скоро зустрінемося». Звичайно, я за ПАОКом, «Атромітосом» і «Платаніасом» слідкую більше, ніж за іншими клубами. Там наші хлопці. Особливо – за ПАОКом. Все-таки ми з Шаховим грали разом, у нас дуже хороші стосунки.
ПАОК – у прекрасній формі. Нещодавно ми розгромили їх у чемпіонаті (3:0), але рахунок не зовсім відображає те, що відбувалося на полі. У команди з Салонік було вилучення. Навіть удесятьох вони створили нам багато проблем. Тому фінал буде дуже цікавий.
Сьогодні, до речі, мало вирішитися питання арени, яка прийматиме фінал Кубка Греції. Серед варіантів – Крит, Ларіса зі своїм сучасним стадіоном і Волос. Наскільки розумію, там існують проблеми з якістю газонів. Повертаючись до матчу з ПАОКом, скажу, що буде приємно зустрітися з цими хлопцями. Так склалося, що гру першого кола я пропустив через отруєння. А в другому колі не вийшов проти них, бо зламав руку. Дуже сподіваюся, що наступної суботи мені нічого не завадить взяти участь у фіналі.
– Українець проти українця у фіналі престижного закордонного турніру. Погодьтеся – звучить розкішно!
– (Сміється) Це приємно, звичайно. Як мінімум, один українець точно здобуде цей трофей. Чудово, що ми тут і боремося за титули. Окрім фіналу Кубка на АЕК очікує плей-офф чемпіонату, тому найближчого місяця зіграємо з ПАОКом аж тричі. У чемпіонаті амбіції є в багатьох, однак гегемонію «Олімпіакоса» ще нікому не вдалося порушити. Кубок Греції стає дуже важливим трофеєм – зокрема й для нас.
У минулому сезоні, тільки-но повернувшись до елітного дивізіону і подолавши банкрутство, АЕК одразу виграв національний Кубок. Очікування від цього сезону – як мінімум повторити минулорічне досягнення. Звичайно, наші вболівальники сподівалися ще й на чемпіонство, але це не так просто. Зараз ставимо перед собою завдання здобути другу путівку від Греції у Лігу чемпіонів. Це ті речі, які можуть врятувати для нас сезон.
– У чому сила вашої команди?
– У нас дуже цікава команда в плані підбору футболістів. Багато індивідуально сильних виконавців. Не хочеться нікого ображати, але раніше не було чіткої філософії і командної ідеї. Так тривало до того моменту, поки не прийшов іспанський тренер Маноло Хіменес. Він одразу перебудував гру АЕКа, скерував її в інтенсивне русло. Тепер будуємо гру на високому пресингу.
Хіменес – дуже серйозний тактик. За результатами другого кола АЕК посідає першу сходинку. Ми демонструємо найкращі результати в чемпіонаті Греції, але, на жаль, чемпіона не визначають за підсумками лише одного кола (Усміхається). Ідеї і підхід іспанського тренера дають гарний результат.
– У складі АЕКа виділяється зірковий Угу Алмейда. Є ще порох у порохівницях 32-річного форварда?
– Ви знаєте, порох ще є. Але в Угу також був неоднозначний сезон. Він розпочав дуже сильно – одразу відзначився дублем, видав ще кілька хороших матчів. Але потім у нього виникли проблеми зі спиною. Зараз Алмейда відновився, повернувся у склад. Думаю, тренер на нього розраховує, як і на багатьох інших футболістів.
– Колись за АЕК виступав Олег Венглинський. Чи пам’ятають його в клубі?
– Звичайно, що вболівальники пам’ятають. Мені, наприклад, так і казали: “Ти не перший українець в нашому клубі». Але в самій команді зараз інше покоління. Не думаю, що хтось із моїх одноклубників пригадує Олега. Така ж ситуація і в клубі. Змінилося дуже багато персоналу – особливо в той період, коли АЕК визнали банкрутом.
– Як ваша рука після перелому?
– Спершу прогнозувалося, що пропущу 6-8 тижнів. Але довелося починати трішки раніше – так склалися обставини. Я вже тренувався, мав велике бажання допомогти, але сам не очікував, що отримаю дозвіл від лікарів із серйозним випередженням графіка. Літав до Італії. Для моєї руки виготовили спеціальний захисний щиток. У перших двох матчах ще відчував дискомфорт і був обмежений в плані рухів та боротьби. Зараз же, проти «Олімпіакоса», рука практично не дошкуляла. Розумію, що наразі повинен тренуватися і грати, не знімаючи щитка. Але болю немає, тому почну навантажувати руку силовими вправами.
– Ваш добрий товариш Євген Левченко вважає, що Дмитро Чигринський – найстильніший футболіст України. Як найстильнішому футболісту живеться у Греції в плані ментальності, побуту?
– Давайте тільки без цих штампів (Сміється). Це всього лише думка однієї людини. Його реверанси і відповідь на мою адресу. Я в його бік закидаю, а він – у мій. Це така у нас форма спілкування – технічно обмінюватися словами через пресу (Усміхається). Звичайно, Греція – дуже комфортна для життя країна. Це приємний бонус, адже зрозуміло, що перш за все ти обираєш команду – цілі, завдання, амбіції, рівень. Обравши, починаєш інтегруватися і оцінювати місце свого перебування.
У цьому плані в Греції – надзвичайно комфортно. Погода – завжди супер. Продукти – топові. Море – поруч. Афіни – велике місто і, сказав би, різношерсте. Одна частина – дуже сучасна, інша – древня. Маєш все, що захочеш. Життя у Греції, порівняно з Європою, – недороге. Клуб у мене – професійний, ніяких проблем немає. Всім необхідним я забезпечений. Словом, працюється комфортно. Нічого не відволікає від футболу. До речі, нещодавно у мене гостював Євген Левченко зі ще одним другом. Вони оцінили місцевий колорит і їм дуже сподобалось. Я виступав для них гідом.
– Тобто, ви вже розібралися в сотнях історичних пам’яток Еллади?
– Знаєте, пам’ятки – це найперше, куди всі тягнуться. Але їх тут стільки! Якщо серйозно вклинюватися в цю справу, можна змарнувати дуже багато часу. Куди не плюнь – всюди історичне місце. Місто дуже цікаве, якщо є вільний час. Багатьма речами можна насолодитися, отримати задоволення від життя.
– Останній матч збірної України проти Хорватії продемонстрував, зокрема, й те, що у нас є проблеми із центром оборони. Чи помічаєте до себе інтерес від тренерського штабу нашої команди?
– Я б не сказав, що у нас були великі проблеми. Грали ми достойно. У тренера були варіанти, але він обрав на цей матч саме таку комбінацію захисників. Це – нормально. Щодо інтересу… Завжди вважав, що найголовніше для футболіста – грати стабільно і в кожному матчі за клуб підтверджувати свій рівень.
Не можу сказати, що відчуваю, мовляв, за мною слідкують. Людина не повинна про це думати, зрештою. Їй просто потрібно демонструвати свій рівень. Такий підхід – професіональний. Ти щоразу повинен від себе вимагати більшого, викладатися по-максимуму і робити результат, здобувати трофеї. Збірна – це величезна мотивація для будь-якого футболіста. І я – не виняток. Тим паче, за національну команду зіграв досить мало.