– Нас називали львівською трійцею, – бере слово Олег Дмитрович. – Почалося все з того, що спершу Левко Броварський взяв покровительство наді мною. Потім, коли в Карпати з львівського спортінтернату взяли Баля, Андрійком опікувався я. Так ми втрьох постійно купи й трималися. Ходили одне до одного в гості, Андрій часто бував на квартирі у Броварського, де також жив і я, ми гостювали у Балевих батьків.
Як футболіст, Андрій був видатним універсалом. Недарма Валерій Лобановський використовував його на різних позиціях.
Знаю, що ще в часи навчання у спортінтернаті перший тренер Баля Федір Бушанський, намагаючись показати підопічним якийсь елемент, прохав свого найталановитішого учня: «Андрійку, продемонструй». І Баль робив усе, що просив тренер. Ще в ті роки він вирізнявся поміж однолітків надзвичайною технікою.
Хоча думаю, що Лобановський покликав Баля в Динамо, враховуючи не лише футбольні таланти. З почутого від самого Андрія і тих, хто поряд з ним у Києві грав, роблю висновок, що Валерій Васильович врахував також Андрієве вміння згуртовувати колектив навколо себе. Душею команди Баль був ще у нас, у Карпатах. Думаю, Безсонов чи Дем’яненко підтвердять вам, що так само було й у Києві.
Життєрадісний, Андрій постійно жартував. Складалося враження, що поганого настрою в нього не було ніколи.
Там, де Баль, завжди був сміх і радощі. Взагалі, не знаю людини, яка б із Балем ворогувала чи бодай сварилася. Навіть з Левком Броварським, який для мене був більше, ніж братом, на тренуваннях іноді траплялися сутички. З Балем – ніколи. Так, він славився жорсткістю. Але між жорсткістю і жорстокістю велика різниця. Андрій цієї межі не переходив ніколи.
На полі Баль виконував великий об’єм роботи. Спершу Борис Рассихін у карпатівському дублі, а потім і Ернест Юст в основі нашої команди постійно ставили Андрія в півзахисті. У нас тоді була прекрасна середня лінія. Досвідчений Броварський, як правило, діяв праворуч, а Баль, Юрко Дубровний, Юрій Суслопаров та Славко Думанський грали в центрі або зліва. Зрозуміло, що за такої конкуренції хтось залишався й у резерві, однак усі ці гравці були всесторонньо обдарованими. На них гра Карпат тих часів трималася.
Пригадую, якось ми поїхали відпочивати у Піцунду. Здається, був рік 1978-й. Поїхали увісьмох, за путівкою на десять днів. Броварський, Баль, я, Степан Юрчишин, Грицько Батич, Дубровний, Суслопаров і ще хтось. У дорозі повеселилися. Точніше, спершу хтось сказав, мовляв, їхати трохи нудно. «Зараз вам буде весело», – сказав Баль і затягнув «Червону руту». За ним співати почали всі, навіть я, корінний москвич.
А в самій Піцунді думали, що будемо ніжитися на сонці. То поки не знайшли футбольного майданчика і не спробували пограти чотири на чотири. У нас щодня були такі заруби, що аж іскри літали. Люди з характером, ніхто з нас не хотів програвати навіть там, на відпочинку.
Удар, яким Баль забив на чемпіонаті світу-1982 Бразилії, назвав радіокерованим. Гарматою Андрій славився ще у нас, у Львові. Баль завжди мріяв лише про Динамо, хотів грати у Лобановського і безмежно радів, коли його мрія здійснилася.
Востаннє ми розмовляли незадовго до тієї трагедії, на турнірі, який брати Балі організовували в рідному Роздолі. Говорили про життя, традиційно жартували. І ніхто тоді уявити не міг, що та зустріч буде останньою…
26 червня у Львові відбудуться одразу 4 футбольні події на честь відомого львівського футболіста та тренера Андрія Баля, якого не стало 9 серпня 2014-го. Матчі пройдуть на головній спортивній локації міста – «Арені Львів».
Зокрема, на поле «Арени Львів» вийдуть друзі Баля – зіркові ветерани футболу, учасники чемпіонатів світу, які виступали під прапорами київського Динамо, львівських Карпат і низки інших відомих клубів. У числі гравців і тренерів можна буде побачити Олексія Михайличенка, Анатолія Дем'яненка, Володимира Безсонова, Василя Раца, Олега Лужного, Олександра Шовковського, Володимира Єзерського, Віктора Рафальчука, Анатолія Саулевича та інших.