Що хотіли, те і мають. Кримські арбітри Юрій Вакс та Анатолій Жабченко, які хотіли сидіти одним м’яким місцем на двох стільцях, потрапили в базу сайту «Миротворець» і фактично стали нев’їзними на територію України. Точніше, в’їхати вони зможуть, але не гарантія, що Служба безпеки України їх звідси випустить. Втім, доля двох товаришів, які бажали і отримувати гроші за роботу суддями в Україні, і вести справи в анексованому Росією рідному Криму, а при цьому пересуватися, ігноруючи українське законодавство, нас має цікавити найменше.
У цьому матеріалі спробуємо розібратися, які наслідки може мати справа Вакса-Жабченка для українського футболу. І згадати, хто за ще згадаємо, що то за судді.
Страусина поза ФФУ
Після того, як журналіст Костянтин Андріюк навів докази наявності у товаришів Вакса і Жабченка російських паспортів, цю справу розглядали відразу два комітет Федерації футболу України.
Першим слово мав Комітет арбітрів ФФУ на чолі з італійцем Лучано Лучі. Керуючись постулатами куратора системи суддівства при Федерації футболу України П’єрлуїджі Колліни, своїх у біді цей орган традиційно не залишив. Висновки були красномовні:
1. Беручи до уваги те, що згідно із Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України, вважати отримання Ю.
Ваксом та А.
Жабченком паспортів громадянина Росії як дії у форс-мажорних обставинах та не вбачати в цьому порушення ними морально-етичних норм.
2. Погодитись із правомірністю рішення, прийнятого КА на своєму засіданні 28 квітня 2016 року щодо продовження з Ю.
Ваксом та А.
Жабченком співробітництва, визнавши, що прийняття остаточного рішення щодо доцільності і можливості продовження співпраці із вказаними арбітрами є прерогативою КА ФФУ.
3. Порекомендувати КА перереєструвати арбітрів Ю.
Вакса та А.
Жабченка після створення Федерації футболу Криму на території Херсонської області та розглянути питання про їх проживання на материковій частині України.
Комітет етики на чолі з Ігорем Кочетовим чинив в унісон з суддівським органом:
– вважати отримання Ю. Ваксом і А. Жабченком паспортів громадянина Росії як дії у форс-мажорних обставинах і не вбачати в цьому порушення морально-етичних норм;
– погодитися з правомірністю рішення, прийнятого комітетом арбітрів на своєму засіданні 28 квітня 2016 року про продовження з Ю. Ваксом і А. Жабченко співпраці.
Начхавши на Закон
Як відомо, дочікуватися створення Федерації футболу Криму на території Херсонської області товариші Вакс і Жабченко не стали. Ще з серпня 2015-го у протоколах матчів місцем їхньої прописки вказувався Хмельницький. Дарма, що на кожен наступний поєдинок української Прем’єр-ліги рефері, за даними Костянтина Андріюка, добиралися авіашляхом з Сімферополя до Києва і пересадкою в Москві чи Санкт-Петербурзі. Дарма, що вартість тих мандрівок (10 600 гривень) майже збігалася з офіційним гонораром арбітра в полі за матч (14 000).
Поряд із подвійним громадянством, це ще одне порушення українського законодавства. Згідно постанови Кабінету міністрів №367 від 4 червня 2015 року «Про затвердження Порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї» були затверджені виключно сухопутні контрольні пункти в’їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї:
– контрольні пункти в’їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї для автомобільного сполучення – “Каланчак”, “Чаплинка”, “Чонгар”;
– контрольні пункти в’їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї для залізничного сполучення – “Херсон”, “Мелітополь”, “Вадим”, “Новоолексіївка”.
Зрозуміло, що члени обох комітетів ФФУ, мали б керуватися найперше законодавством держави, в якій вони живуть, а потім – усіми іншими міркуваннями. Важко повірити, щоб такий високоповажний пан, як Кочетов, не знав законів. Стосовно громадянина Італії Лучі щось схоже припустити можна. Але є одна деталь. В ФФУ є юридичний відділ, який перед прийняттям нашою Федерацією будь-яких рішень підводить їх у відповідність до регламентів ФІФА, УЄФА, Законів і Конституції держави Україна. Іншими словами, відповідальні за бездіяльність у ставленні до товаришів Вакса і Жабченка люди з ФФУ мали б пройти перевірку на профпридатність.
КОГО МИ ВТРАЧАЄМО
Брутальний Вакс
Починаючи з сезону-2006/2007, Юрій Вакс, якому зараз 41, провів в українській Прем’єр-лізі 80 матчів. Найвідоміший з них – Шахтар – Динамо навесні 2012-го. Той, коли через незнання паном Ваксом правил гри друге попередження наприкінці першого тайму отримав динамівець Денис Гармаш.
Кияни той матч програли, але Вакс продовжив судити. Прізвище арбітра при цьому стало у вболівальницькому середовищі синонімом зла й усього негативу українського суддівства. Вакс перетворився на «Бакса». Судив, як умів, час від часу вляпувався в локальні скандали з призначенням чи непризначенням пенальті, але загалом уваги до себе не привертав.
Поки не луснув терпець після останнього матчу осінньої частини чемпіонату-2016/2017 проти Олександрії (1:2) у футболістів Чорноморця. Воротар Євген Боровик тоді сам прийшов у зону, де телеканал-транслятор вів прямий ефір. «Що може бути на душі, якщо суддя розмовляє з футболістами матом? – сказав тоді Євген. – Філімонова він називає «гнидою», мені каже: «ти ох…л». Це нормальна людина? Нехай ФФУ, ПФУ чи хто там іще розбереться, що то було за вбивство».
Власне, з товаришем Ваксом схожі речі трапляються не вперше. Трохи раніше камера телеканалу «Футбол» вихопила під час прямої трансляції матчу Сталь – Шахтар момент, коли суддя Вакс підкликав до себе гравця кам’янців Максима Каленчука, щоб показати йому жовту картку, зі словами: «Сюда іді, что, б..., на х…, б…».
Після заяви гравців Чорноморця Комітет етики ФФУ під проводом пана Кочетова обіцяв викликати Юрія Вакса на своє засідання. Однак словами «рішучість» функціонерів тоді й обмежилася. Нині, коли Комітет етики очолив Франческо Баранка, до справи Вакса збираються повернутися вдруге. Тільки в світлі останніх подій виникає питання: чи буде кого карати?
«Людиною його назвати важко»
Анатолій Жабченко, якому зараз 38, Прем’єр-лігу почав судити з сезону-2010/2011 і провів у вищому дивізіоні в статусі арбітра в полі 71 матч. Загалом спеціалісти вважають Анатолія гарним арбітром, про що свідчило його суддівство у Класичних дербі, які він зазвичай відпрацьовував без гучних скандалів. Помилки за ці сім років Жабченко допускав і одну з них (з непризначенням пенальті у матчі Шахтар – Дніпро у ворота дніпрян у 2015-му) навіть визнав П’єрлуїджі Колліна.
Одного разу Жабченко вилучив з тренерської лави самого Блохіна
Але здебільшого то були саме помилки. В упередженості Жабченка звинувачували лише раз. Не стримався у травні 2013-го після матчу Ворскла – Металург (Донецьк) (0:1) нині покійний президент полтавців Олег Бабаєв. Обурив Олега Мейдановича зарахований у ворота його команди на п’ятій компенсованій хвилині зустрічі гол, забитий після нападу на воротаря. Після того пан Бабаєв схопив арбітра при вході в роздягальню і намагався занести його до гравців і тренерів Ворскли.
«У мене є всі підстави припускати, що ця людина в суддівському одязі – ну, людиною його назвати складно – ця істота, мала особисту зацікавленість у вигляді фінансових коштів, які йому, напевно, хтось запропонував, – говорив Олег Мейданович. – Так, як він знущався над командою 96 хвилин, над уболівальниками, всією Полтавою – такого я за дев’ять з гаком років ще не бачив. Цей Жабченко – ганьба суддівського корпусу. Він змушує багатьох думати про суддів погано. Є таке слово – «дістали». Ось Жабченко дістав. Він нас убив у минулій грі з «Металістом», почав судити нормально тільки при рахунку 1:3. Цього разу він всі 96 хвилин він намагався разом з «Металургом» забити нам гол, що йому й вдалося зробити».