Виходиш на поле «Арени Львів» і перед тобою постає класичний вибір – куди далі? Наліво підеш – Володимира Безсонова, який спілкується із милою леді, зустрінеш. Направо підеш – обов’язково натрапиш на Володимира Верємєєва, Андрія Бібу та Володимира Мунтяна. Патріархи Динамо скромно сиділи на лаві запасних, періодично роздаючи автографи. Ну а якщо візьмеш прямо – тобі не розминутися з Олексієм Михайличенком, який вже взув бутси і змахнув із лоба перший піт.
Щоб вшанувати свого друга – Андрія Баля, якого не стало 3 роки тому, до Львова з’їхалася вся ветеранська еліта Динамо. В основному – партнери Андрія Михайловича по зірковій команді 80-х: Анатолій Дем’яненко, Василь Рац, Іван Яремчук, Олександр Заваров, Ігор Бєланов, Вадим Євтушенко, Олег Кузнєцов… Покоління 90-х представляли Олександр Шовковський, Владислав Ващук, Сергій Коновалов, Володимир Єзерський, Юрій Максимов… Відчуваєте масштаб події?
Для розминки провели міні-турнір із чотирьох команд: Бєланова, Євтушенка, Шовковського та Михайличенка. Грали на півполя, тому встановили міні-футбольні ворота. У фінальному поєдинку одним із героїв став головний редактор «Футбол 24» Олександр Гапоненко, форвард команди Бєланова. Спершу він завдав несподіваного удару і, зрівнявши рахунок, перевів протистояння команд Бєланова та Євтушенка у серію пенальті. А згодом чітко реалізував свою спробу.
Зрештою, у виснажливій «лотереї» команда Бєланова таки взяла гору. Цікаво, що коли підопічні володаря «Золотого м’яча” ще поступалися в рахунку, він, відповідаючи на запитання Віктора Вацка, абсолютно правильно передбачив результат:
«Заб’ємо на останній хвилині і виграємо у серії пенальті”.
До речі, про Вацка. Найкращий коментатор України невтомно відпрацював понад 3 години живого ефіру для «Арени Львів». Він маневрував поміж легендами і не лише коментував гру, але й брав флеш-коментарі у героїв. Виникало незрівнянне відчуття, наче ти перед телевізором, проте водночас сам собі режисер і обираєш, куди дивитися.
Перед стартом головної події – виходу на поле команди зірок Динамо і Карпат – з’явився Святослав Вакарчук. Одягнутий у джинси, білу сорочку та білі кросівки, лідер Океану Ельзи одразу опинився в центрі уваги всього стадіону. Зірку буквально розривали на селфі.
«Я з дитинства стежив за грою Андрія Баля, – зізнався Вакарчук, коли звільнився від облоги і взяв у руки мікрофон. – Мав честь бути із ним знайомий. Україна повинна шанувати своїх героїв. Андрій Баль – наш герой».
Функції головного арбітра, згадавши молодість, виконав Ярослав Грисьо, голова Федерації футболу Львівщини. Стартовим свистком він розпочав матч між ветеранською командою і юними футболістами ЗОШ Розділ, містечка, звідки походив Андрій Баль. Хлопчаки, маючи чисельну перевагу, кілька разів потурбували Шовковського несміливими ударами. А от Ігор Бєланов не став кремпуватися і реалізував вихід сам на сам після зручного пасу Михайличенка.
З-під трибун вийшла Джамала. Поява тріумфаторки Євробачення-2016 знову перемкнула увагу глядачів. Співачку оточили мисливці за селфі, а з трибун до неї потягнулися десятки рук, простягаючи аркуші для автографів. Виконавши обов’язкову програму, Джамала приєдналася до футболістів-ветеранів, які відпочивали на лаві запасних. Особливо тепла розмова у неї зав’язалася із Владиславом Ващуком – після привітального поцілунку. Помітно, що вони знаються не перший день.
Десь поруч метушився поважний вболівальник із м’ячем у руках.
“Вже взяв пару автографів,
– збуджено каже чоловік своїм друзям. –О, там Мунтян сидить? Мунтяна ще не маю».
Пішов. За хвилину повернувся дуже задоволений:«Я їм сказав, що приїхав заради них із самого Дрогобича. Мунтян – то є найліпший плеймейкер всіх часів. Мені би ще Максимова спіймати».
Тим часом роздільські дітлахи розмочили ворота Шовковського. Перший тайм закінчився з рахунком 1:1. Після короткої перерви проти легенд вийшла команда ДЮСШ Верес. В одному з епізодів наприкінці матчу школярі не встежили за Ігорем Бєлановим, який оформив дубль і приніс перемогу ветеранам – 2:1. Олексій Михайличенко цього голу не побачив, бо саме зійшов з поля у роздягальню. «Нет сил», – кинув комусь із знайомих.
Загальне враження від гри легендарних ветеранів, яким здебільшого за 50, – дуже позитивне. Так, швидкості у них вже не ті. Та й зайва вага багатьом перешкоджає маневрувати, як у найкращі часи. Проте надзвичайно високе розуміння гри, тонкий, відшліфований пас і нестримний азарт до перемоги – залишилися. У фантастичній формі перебуває Ігор Бєланов. Володар «Золотого м’яча” грав практично без замін, постійно пробивав по воротах і, звісно ж, забивав.
Далі за планом легендам протистояла команда майстрів Alfa Jazz Fest. Регламент – два тайми по 15 хвилин. Аматори вийшли удванадцятьох, що їм, зрештою, не допомогло. Єдиний гол забив Олександр Заваров, який замкнув на дальній стійці вчасну передачу Василя Раца. Запам'яталися також епізоди, коли одразу два «джазмени» не реалізували вихід сам на сам із Шовковським. Ще одне рандеву ефектним підкатом зірвав Орест Баль, рідний брат Андрія Михайловича.
Кульмінація ігрового марафону настала тоді, коли на поле вибігли 100 дітей, відібраних зі всієї України. Їм також належало зіграти проти Шовковського і Ко. Як стверджує автор такої ідеї Олександр Гапоненко, загалом організатори отримали близько 3 сотень заявок. Малеча, одягнута у жовту форму, що робила її схожою на курчат, підхопила м’яч у центрі поля і буквально закотила його у ворота СаШо з першої ж спроби. Легенди відповіли голом Дем'яненка.
Долати такий «мурашник» у центрі поля було надзвичайно складно, тому ветерани вдавалися до хитрощів. Вони заряджали м’яч якомога ближче до воріт своїх суперників. Там вже чатував Михайличенко. В одному з епізодів, зустрівши впертий опір хлопчака, який плентався поміж ногами, Олексій Олександрович схопив його і, тримаючи лівою рукою, продовжив атакувати. Саме Михайличенко забив другий гол ветеранів. А діти тим часом поквиталися із Заваровим. Той прийняв м'яч у воротарському майданчику і одразу ж був зрубаний під корінь підкатом від двох чи навіть трьох маленьких опонентів. Трибунами розлігся регіт.
Жовта сотня не лише зрівняла рахунок, але й забила переможний гол. Шовковський необачно покинув ворота, його підстрахував Безсонов, який на лінії воріт зіграв рукою. Пенальті? Ні, адже дітвора заштовхала м'яч у сітку – 3:2.
Із таким станом справ не міг змиритися лише Олексій Михайличенко. На останніх хвилинах він двічі пробивав із центра поля, але мети не досягнув.
«Де мої 16 років?»
– скрушно похитав головою легендарний півзахисник. Майбутнє – за молодим поколінням. Вчора воно отримало гарний урок від друзів Андрія Баля.