17 головних тренерів працювали в елітному дивізіоні національного чемпіонату за минулий сезон. 9 клубів не змінювали «кермових». «Карпати» змінили один раз. «Зірка» та «Сталь» — двічі. Для того, щоб охарактеризувати кожного із 17-х тренерів, прес-служба УПЛ звернулася до нашого експерта Олега Венглинського. Йому й слово:
«ЗІРКА»: Сергій Лавриненко (тури 1-4), Даріо Друді (5-14), Роман Монарьов (15-32)
— Кропивничани починали сезон із наставником, який вивів їх у Прем’єр-Лігу. Лавриненко протримався недовго — його підкосила проблема, яка переслідує майже всіх тренерів при переході з нижчої Ліги у вищу: те, що було добре в Першому дивізіоні, давало там результат, не витримало випробуванням «вишкою». Мені подобався стиль Лавриненка, особливо те, як при ньому були вибудовані дії в атаці. Чітко простежувалася взаємодія між футболістами, проте без належної швидкості ця взаємодія не давала результат. Окремою проблемою була гра «Зірки» в захисті, де виконавці (особливо центрбеки) часто допускали «дитячі» помилки. Тому прийшов аргентинець Друді, роботу якого я схильний аналізувати в тандемі з Догадайлом: другий відповідав за тактику, перший, будучи дуже емоційною людиною, «заряджав» підопічних енергією. Цей тандем управляв командою, проте «Зірка» занадто часто втрачала очки, навіть у рівних матчах. Імовірно, саме тому клуб запросив третього наставника за рік — Монарьова. Він — колишній нападник, однак надає перевагу діям на контратаках. При ньому розкрилися деякі футболісти, а головне — він довів, що вміє використовувати кілька тактичних схем, обираючи їх під конкретних суперників. При ньому «Зірка» навчилася додавати в другому таймі, а ще — показувати характер. Цікаво буде поглянути, що кропивничани покажуть наступного сезону.
«СТАЛЬ»: Ерік ван дер Меєр (1-3), Якоб Галл (4-18), Леонід Кучук (19-32)
— Перший голландець запам’ятався мені своєрідним стилем гри — ставкою на контроль м’яча й короткі паси, але все це майже без атак. Дуже скоро керівництво кропивничан запросило іншого голландця, котрий дотримувався оборонного футболу, теж мав проблеми з будуванням дій у нападі, а ще складалося враження, що його підопічні слабко керовані. Свідчення цього — факт, що, пропустивши першою, «Сталь» часто розсипалася. Взимку в Кам’янське прийшов Кучук — один із найкращих тренерів Східної Європи. Він укотре довів свій височенний клас. Кучук уміє все: при ньому піднявся фаховий рівень футболістів; він міг змінювати тактичний малюнок під час матчу, причому неодноразово; його команди завжди додавали в другому таймі; він класно робив заміни й узагалі контролював підопічних; він ґрунтовно вивчав суперників і в нього в підготовці до гри не існує дрібниць. Єдиним недоліком Леоніда Станіславовича я би не звав проблеми з конструюванням атак. Дуже жаль, що цей фахівець залишив Україну. Завдяки таким, як Кучук, підіймається рівень усього чемпіонату.
«ВОРСКЛА»: Василь Сачко
— Василь Вікторович у Полтаві вже чотири роки, проте, як мені здається, труднощі, що переслідували його команду тоді, нікуди не зникли й сьогодні. Головна трудність — немає варіацій у нападі, де бачимо відвертий брак різноманітності дій. Так, полтавці грають дуже дисципліновано, організовано, продумано в обороні. Втім, «креатив» — явно не їхній «козир». Очікую покращення ситуації з появою у «Ворсклі» досвідченого асистента Балана.