Після фінального матчу наші футболісти прокоментували перемогу і чемпіонське звання.
Владислав ВАНАТ:
- Я б не сказав, що було легко забити перший м'яч. Вкинули аут, я обіграв суперника один в один, як повинен робити нападник, і виконав удар в кут - все просто. Нам тренери кажуть в таких ситуаціях обігравати опонента, влазити в боротьбу, заробляти пенальті або забивати м'ячі. Я так і зробив. З «Шахтарем» ніколи не буває легко грати, навіть, якщо ведемо в рахунку. Гол, звичайно, додав нам впевненості, але і «гірники» понеслися вперед. Добре, що наш захист добре грав при стандартних положеннях, надійно діяв воротар, тож, на щастя, все склалося нормально.
Надалі підводила реалізація, напевно, в деяких моментах трохи поспішав, а коли рахунок став 2:0, розслабився і трохи втомився, тому з'явилася певна невпевненість.
Коли забивали другий м'яч, я бачив, що забігав Ісадченко, носком прокинув йому м'яч, він вибіг один в один, обіграв суперника, викотив м'яч Велетню, а він перекинув воротаря.
Тренер говорив нам про ланки, з часом зрозуміли, що і як, тепер всі добре грають в пас. З «Шахтарем» взагалі все добре виходило. У нас швидкісний і центр поля, і фланги. Перед грою нам дали установку швидко переходити центр поля і намагатися звідти створювати небезпечні моменти, як вийшло з першим і другим м'ячем - зробили все швидко і правильно.
«Зіркова хвороба»? Думаю, вона нам не загрожує, у нас батьки суворі - на місце швидко поставлять, тож з цим проблем не буде.
Костянтин ВІВЧАРЕНКО:
- Емоції, звичайно, переповнюють, всі дуже задоволені, особливо, я, як капітан, радий за команду. Ми сьогодні боролися і показали, дійсно, хорошу гру. Вийшов реванш за минулорічну поразку в серії пенальті. Перед нами стояло саме таке завдання, адже в минулому фіналі нам трохи не пощастило: пенальті - це лотерея. По грі ми були кращі, та результат на табло.
Найскладніший момент? Після швидко пропущеного м'яча «Шахтар» почав робити навалу біля наших воріт, заробляти штрафні удари, а у нас з'явилася нервозність. Але незабаром заспокоїлися і дотиснули їх.
У попередніх іграх на турнірі ми грали не дуже добре. Але, в цілому, за рік значно додали, тренери навчили нас багатьом новим речам, в команді з'явилися нові гравці - сильні, швидкі. Думаю, за рахунок флангів і центру поля ми і виграли цей матч.
Олексій СЛУЦЬКИЙ:
- У грі воротаря найголовніше - це холодна голова і гаряче серце. Концентрація під час матчу - дуже важлива складова, тому я налаштовуюся за день до гри.
У перерві тренери нас попередили, що «Шахтар» почне всіма силами йти в атаку, оскільки вони програвали, і їх цей результат не влаштовував. Ми виявилися до цього готові: відмінно відпрацювали в захисті, вивантажили всі подачі і не пропустили.
В моменті, коли зреагував на небезпечний ближній удар, пам'ятаю, що передача була на їх №9 Гончарука, якого ніхто не тримав. Він почав рухатися у воротарський майданчик, я вийшов йому назустріч, щоб скоротити кут обстрілу, розкрився, і так вийшло, що він влучив саме туди, куди я думав. Партнери побачили, що воротар надійний, робить сейви, допомагає команді, це додало впевненості, всі почали грати ще краще і забили другий м'яч.
Неоднозначні рішення суддів? Про це нас також попереджали. У вікових груп «Динамо» вже було три чемпіонства, а у «Шахтаря» жодного, тож для них це було останнім шансом щось виграти. Ми були готові до неоднозначного суддівства, у грі, дійсно було багато не зовсім правильних дій з боку суддів. Ми намагалися грати без фолів, оскільки втратити одного з гравців під час такої важливої і напруженої гри - дуже небезпечно, це могло вплинути на результат.
Приз найкращому воротареві, який я отримав, став приємною несподіванкою, адже на турнірі було багато хороших воротарів і в «Дніпрі», і в «Шахтарі», і в «Карпатах», тому не міг передбачити, що нагорода дістанеться саме мені.