— Звісно, я вітаю юнацькі команди «Динамо» з золотими медалями. Люди працювали і заслужили. Молодці. Але, найголовніше, це продовжувати доводити свою першість. Основна проблема нашого футболу, що в «Шахтарі», що в «Динамо» - вибороти перше місце, а не когось виростити. Якщо хтось із переможців «вилізе» далі – я буду радий. Є переможці, а футболістів ми не бачимо. Нажаль, в «Динамо» я зараз не бачу «тилу». Нам головні тренери говорять – вони не підготовлені. Я б з більшим задоволенням вітав би, коли хтось з них серйозним гравцем став.
— Можна згадати хоча б того ж Макаренка з покоління 1991-го року…
— Так його ж ніхто і не помічав, поки я не сказав, що в «Говерлі» грає дуже серйозний футболіст. І це найстрашніше. Він зараз не хоче повертатися в «Динамо». Чому? Бо з ним не дуже тактовно попрощалися, як і з багатьма іншими гравцями киян, в принципі. Євген – дуже сильний футболіст. Крім лівого захисника, він може грати ще й опорного і крайнього. А в «Динамо» він виявився непотрібним.
Є проблеми і у вихованні гравців. Деякі тренери вважають себе батьками футболістам, деякі – царями і богами. Деякі батьки вважають себе розумнішими за тренерів і стають футбольними агентами, намагаючись «впарити» свою дитину чим дорожче, хоча він ще нічого не являє собою. Вони починають вказувати тренерам, де і як їхня дитина має грати.
Гравці самі мають прийти до того, що якщо ти щось виграв, то це потрібно повторити. Виграв чемпіонат – повтори наступного року. Потрібно підтверджувати своє реноме. Коли я став найкращим футболістом України, я в той же день відзначив цю подію, як це всі роблять в таких випадках, а вже зранку я сказав собі, що наступного року це потрібно буде підтвердити. Це підхід серйозного футболіста.
Тому в нас мало гравців, які мають високу трансферну ціну і можу заграти в топ-чемпіонатах. Той же Коноплянка, до прикладу. Він має все, але характером слабкий. Євген 100% засвітився б у «Шахтарі» - техніка вітається, імпровізація – теж. Там би він заграв. А так – як його батько-агент розбирається в футболі, так Коноплянка і гуляє по чемпіонатах.
— А в «Динамо» заграв би?
— В «Динамо» технічних гравців не вистачає. Звісно, я буду вболівати за Олександра Хацкевича, підтримувати його. До речі, два місяці тому він був у мене в гостях – було нормальне волосся. Зараз вже став «блондином». Вже сивий. Тому я і радий, що я не тренер (сміється, - ред).
Олександр не той тренер, який може списувати власні промахи, погану гру команди на молодих гравців чи говоритиме, що всі погані, а я хороший. Головне, щоб гравці та керівництво виконували його вимоги. Словом, я вірю в Хацкевича.
Розмовляв Микола Тимощук