У Валерія Газзаєва колись не вийшло на чолі київського «Динамо» домогтися значимих результатів. Але принаймні одну перемогу тренер здобув. Перемогу не для себе, перемогу для клубу – відкрив для «Динамо» Андрія Ярмоленка.
Ребров – це не Газзаєв. Чемпіонські титули, здобуті Сергієм Станіславовичем, назавжди залишаться в історії київського клубу. Хоча, попри це, каденція Реброва все одно віддає неоднозначністю. Але дуже ймовірно, що напрацювання Реброва знаходитимуться в силі ще довгий час після відходу з тренерського містка самого спеціаліста. Мова про молодих футболістів, яких Ребров не побоявся залучити до складу.
Артем Бєсєдін – один з них. Чи найяскравіший? Навряд чи. Але те, що перспективний – це точно. Артем пройшов природній шлях зростання і зумів виграти конкуренцію в гідного суперника – Жуніора Мораєса. Але з нового сезону все розпочнеться з чистої сторінки.
До «Динамо» повернулися Кравець, Мбокані і той таки Мораєс. Заявляє про себе і Хльобас. А це означає, що Артему Бєсєдіну знову доведеться доводити своє право на місце в основі. Адже Хацкевич пробує знайти спільну мову з усіма – надати шанс всім. Навіть складним за характером персонам на кшталт Мбокані.
Власне, на передсезонних зборах грають і забивають усі нападники «Динамо» – окрім травмованого Кравця (проте Артем своє наздожене). Чи не вперше за декілька останніх сезонів атакувальна ланка київської команди виглядає дійсно перспективно. То з точки зору вболівальників і тренерів. А з точки зору самих форвардів такий стан речей повинен зачіпати струни самолюбства. Бо ж бути основним серед двох нападників – добре, а бути основним серед чотирьох-п'ятьох – ліпше.
Артем Бєсєдін має одну велику перевагу – бажання грати за «Динамо». Молодість і завзяття – той рецепт, який може перевершити майстерність, можливо, більш висококласних конкурентів. От і побачимо.
Ігор
Семйон