Наступний сезон луцька Волинь проведе поза межами УПЛ. Це рішення остаточне і, як то кажуть, оскарженню не підлягає. Після семи поспіль сезонів в українській еліті клуб іде на дно. А разом з ним – незмінний капітан корабля Віталій Кварцяний. Пізніше стало відомо, що Віталій Володимирович залишає пост головного тренера...
У Прем'єр-лізі однозначно поменшає «вогню», який на матчах Волині був гарантований.
«Футбол 24» підібрав найполум'яніші цитати Кварца за останні два роки. Бонусом – легендарні відео, які вже давно принесли тренеру особливу славу.
*******
Ми вичавлюємо з команди більше, ніж це можливо. Вони краще не можуть грати. Якісь характеристики футболістам давати не хочеться. Я бачу, що їм добре живеться в цій країні. А футбол – це важка робота, яку треба любити на 100%. Вони футбол не люблять.
Ми їх дресируємо вже, а не тренуємо, але все марно. Я сьогодні набрав всі кишені жуйок. Жував-жував, думав буду сидіти на місці. Але Чепелюк мене завів. Це взагалі... Навіщо так знущатися над футболом. Я подивився, як полтавчани раділи перемозі і подумав – у нас слабка команда, а у них ще слабша.
Юра Романюк вийшов на матч, як на каторгу. Жодного відбору! У нас 80% боягузів в команді.
Бійня була, нас затоптали пізніми голами.
(До журналіста) Знайдіть перекладача, перекладіть. Про що ви говорите взагалі? Знайдіть перекладача, несете маячню.
Я сам депутат обласної ради і на найближчій сесії скажу, що не тільки бізнес, землі, бурштин, нафта і газ мають значення. Давайте візьмемо кирки і будемо копати, і знайдемо вагон цього бурштину. Продамо, підемо у шинок, проп'ємо, потім марихуану покуримо – і життя прекрасне.
Необхідно, щоб гравці пройшли базову підготовку, наповнили «свої холодильники футбольними продуктами» – подачами, ударами, фінтами – і могли ними користуватись протягом сезону. На все потрібно «мільйон алих тренувань», навіть вночі треба працювати.
Очищення полів від снігу – це було додаткове тестування на фізичну підготовку, а також тестування їх у життєвій ситуації. Це допомагає визначити, хто має характер, хто працьовитий. Ось хто має лопату, граблі, носилки, той у житті не пропаде.
У першому таймі прекрасна частина людства почала чудити злегка. Я сказав: «Мадам, не треба вам цього робити, у нас вистачає чоловічої статі».
Зауваження судді? Мене теж іноді на жінок тягне. Я шукав інспектора перед початком другого тайму. Послав тренерів: «Знайдіть пана Мельничука, він досвідчений фахівець, нехай пояснить мадам, що не треба псувати гру». Тим більше, що в системі жіночого футболу вона вважається однією з найкращих суддів. Навіщо їй це потрібно? На вагон колготок вона ще заробить.
Моменти динамічні. Видно було, що суддя шукав епізоди, які можуть надати додаткову допомогу команді Металург. До гри мені ніби керівництво сказало, що у них нічого немає. Але, мабуть, вагон металу відвантажили у Київ, адже Дердо будує дачу.
Сталь – провокаційна команда. Вона дуже слабка кваліфікаційно, як команда Прем'єр-ліги. Вони провокували, айкали. Важко було нашим молодим грати проти 16 гравців. Приїжджає організований десант, група захоплення «Беркут». Який знає, що йому там у кабінетах все прощають.
Я вимагаю одне, а ці інопланетяни – інше. Вони не живуть з нами одним футбольним життям. Я спитав у них – ви кого-небудь тренували? Кажуть – ні. Приїхав такий ось десант…
Йому (Хомченку – «Футбол 24») краще саперною лопаткою попрацювати, автомат почистити, картоплю. Одягти бойовий бронежилет, не тренувальний, і йти захищати Батьківщину, там з нього більше користі буде. Там його б навчили, а то він вже ігнорує серйозні речі. Ми вже нічого від нього не чекаємо. Нічого він не принесе ні людям добра, ні собі слави.
Залишається п’ять хвилин до завершення матчу, а він замість того, щоб йти вперед – показує цирк глядачам, ніби рахунок 10:0.
З Шахтарем пропустили безглузді голи, все, що було – залітало в наші ворота. У мене голос взагалі скоро зникне, а вони «глухонімі», до них не докричатись.
Як бачите, воротар теж «зварився»: стояв як стовп і не керував, байдуже обличчя, борода – і він спокійний, як Іхтіандр на морському дні. Може, і спав там годинами, а точніше – хвилинами.
На минулому жеребкуванні я був, і був там цей Остап. І Настя, так? Потап? Але він себе повів як Остап. Привіт йому від 95-го кварталу. І з Волині, він там часто виступає. Був Потап – не треба нам Настю, щоб знову звести з Дніпром. Краще взяти якогось бомжа в метро, привести на жеребкування, він витягне нормальний варіант.
Шахтар гратиме, звичайно, з Інгульцем, а Динамо (Київ) з Колосом (Малинівка). А Волинь буде з Дніпром. Ось цього я не хочу.
Що ви влаштували? Вам, журналістам, нема чим зайнятись? Ваш телеканал «Футбол» бігає за мною з 15 камерами. Ви краще дивіться за футболом, як грають, як він розвивається. Я вам що, дурачок якийсь, щоб спостерігати за мною?!
Ви мені футбольні запитання ставте. Що ви мені колупаєте душу?
Тайсона взагалі не могли наздогнати. У нього 98-й бензин «люкс», ще й на «Феррарі».
Вуса. Це вже підозріло. Де вуса, там мандавошки. Вони лоскочуть шию, цей, шкіру, і мізки перестають працювати.
Четвертий суддя мене засмутив. Я тренер, я повинен дивитися, я його попросив: «Ви, сядьте, будь ласка, ви заважаєте мені дивитися». Він такий здоровий, він два метри ростом, став і закрив кут, весь штрафний – нічого не видно. А він мені: «Що ви мені вказуєте?» Це мені, тренеру треба піти? Він би у мене на Волині не судив би, не інспектував. Я б його закрив у клітку, і він сидів би там років п'ять. Ну що це за цирк? Якийсь ненормальний чоловік. Нахабно поводився всю гру.
В Олександрії я навіть не знав, де ця прес-конференція відбувалась. Запросили б – я б прийшов. Мені не важко сказати, що ми поступилися по грі Олександрії. Ми нічого не порушуємо. Запитайте в Олександрії... Я ходив там як лох, по стадіону, мене ніхто нікуди не запрошував. Заглянути і сказати: «Здрастуйте, знайдіть мені кабінет для прес-конференцій».
Увага! Ненормативна лексика
У нас в Україні тисячі сепаратистів бігають з автоматами і гранатами, а наше консульство нігерійця, якого видно за три кілометри, фільтрує, перевіряє на ризик, не дає візи.
Шахтар треба було загризти, перекусити. Але що зробиш, якщо є болонки, є пуделі, а є вівчарки.
Мені подобалася більше агресивна гра, а тут влаштували якийсь парк культури, який зробили команди. Не можу зрозуміти, це так само по собі вийшло? Але мені така думка прийшла з першої хвилини, бо вони пішки катали м'яч, як бразильські ветерани.
Що дозволю сьогодні футболістам після матчу? Все дозволю! Як гладіаторам після боїв. Тим, хто залишився в живих, дозволяли вино, жінок – так і нашим гравцям, дозволю все.