Назвіть ім'я футболіста, який уклав контракт з новим клубом, через шість днів після того оголосив про закінчення кар'єри і взяв свої слова назад протягом одного дня, а ще за вісім днів все ж залишив футбол. Будь-який футбольний вболівальник, навіть якщо він провів останні два тижні на безлюдному острові, легко відповість на це майбутнє запитання футбольних квізів. Адже на таке здатний лише головний «анфан терібль» італійського футболу, який знову довів, що в боротьбі за це «звання» дасть сто очок вперед Маріо Балотеллі. Антоніо Кассано і пішов, як грав - на межі між пристрастю та божевіллям. Пішов до тихого сімейного життя, в якому його, правду кажучи, мало хто може уявити. Адже колись він нарахував 600 жінок, з якими мав стосунки. Хоча чи пішов ФантАнтоніо насправді? У тому, що стосується його, ніколи не можна бути впевненим ні в чому.
Обертається і обертається
Як колеса в моєму розумі
Навколо і вниз і вниз і вниз
І вниз і вниз
«Я був просто вражений відсутністю мотивації Антоніо. Його голова не в порядку. Постійні перепади настрою, то теревенить без упину, то похмуро мовчить. Він занадто напружений». Президент «Верони» Мауріціо Сетте став останнім на цей момент, хто відчув на собі дію урагану «Антоніо». Але далеко не першим. Уродженцю Барі далеко не завжди вдавалося порозумітися з партнерами та арбітрами, і ще рідше - з керівництвом. Луїджі Дельнері двічі відправляв його на трибуни - в «Ромі» і «Сампдорії». Він посварився з Сільвіо Берлусконі з приводу нового контракту і відходу Златана Ібрагімовіча, мало не влаштував бійку з власним президентом в «Самп» (Рікардо Гарроне) через неприхід на офіційний вечір і влаштував - з тренером в «Інтері» Андреа Страмаччоні. Ще один президент «блучерк'яті» - Массімо Ферреро - рік тому називав його «не надто розумним» та «зрадником», запропонував «зникнути» і відправив на трибуни. І Кассано, начебто незадоволений саме відсутністю ігрової практики, тоді обрав зарплатню, а не футбол, через що не грав цілий рік. З «Роми» в «Реал» він йшов після сутички з Франческо Тотті і сварки з керівництвом з приводу нового контракту.
В арбітра матчу «Сампдорія» - «Торіно» кидав футболку зі словами «я тебе знайду після матчу» (за що був дискваліфікований на п'ять матчів). Також можна згадати і суперечки з іншими арбітрами, бійки з гравцями, необов'язкові вилучення і навіть сльози після особливо болючих для нього епізодів.
Його справжнім ворогом став Фабіо Капелло. В «Ромі» гравець сварився з тренером навіть навколо участі в контрольному матчі, передражнював його, відмовлявся тренуватися. А в «Реалі» часто отримував штрафи за зайву вагу і критику за непрофесійну поведінку за межами поля. Розповідали про його щоденні оргії, про захоплення тістечками, про сварки з партнерами. В підсумку Капелло назвав його «уособленням анархії» і навіть вигадав термін «Кассанете» - відірваний від колективу непрофесійний гравець. Це слово досі використовується в італійських ЗМІ.
Хтось сказав:
Ти освітлиш весь Всесвіт
Якщо це в твоїй голові -
Божевілля прийшло
Зламай мене
Я лише дитина,
Що виє на місяць
Знає, що скоро
Звідки це все? Звідки така неврівноважена поведінка? Частково з одного з найважливіших міст Південної Італії. Типове південне місто-порт, міні-Неаполь, з експресією, пасіонарністю, свободою і разом з тим низьким соціальним розвитком і поганим стратегічним мисленням. Відсутність батька, який залишив родину в ранньому дитинстві Антоніо, гра в футбол на вулицях міста і порятунок від долі дрібного злочинця (в кращому випадку) лише завдяки уважності скаута «Барі», який нишпорив по закутках міста. Прізвисько ФантАнтоніо (від слова «Фантастіко»), отриманe вже в першому клубі, порівняння з Роберто Баджо і Дієго Марадоною, продаж в «Рому» в 19-річному віці за рекордні для такого молодого гравця 30 мільйонів євро, безмежна любов вболівальників «вовків», очікування від нього стати другим Тотті, дружні стосунки з самим Ческо і компліменти від останнього. Капітанська пов'язка у декількох матчах за відсутності Імператора...
Зламай мене
Колись я був усім
Порушував закон,
Швидко реагував
Все вищесказане може заплутати будь-когo. Тим більше, що Антоніо відповідає стереотипу типового «фантазісти», другого форварда, якого завжди полюбляли в Італії. Чудова техніка, бачення поля, легкість, уміння вириватися з-за спини першого форварда, спортивне нахабство, зневага авторитетами, пошук нестандартних рішень, бажання йти в обіграш проти трьох-чотирьох суперників (вже в одному з перших матчів за «Барі» він не побоявся прийняти довгий складний пас п'ятою і накрутити самих Крістіана Пануччі і Лорана Блана). Таких гравців обожнює публіка.
І разом з цим у таких гравців все спочатку виходить занадто легко, а одного таланту вистачає для першого успіху. Коли ж суперники вивчили тебе і виявляється, що для виходу на наступний рівень потрібно ще й працювати - вони або перезавантажуються, знаходять тренера-ментора і стають суперзірками. Або ламаються, починають конфліктувати з усім світом, переходити з клубу в клуб і щиро не розуміють, чому їх недостатньо цінують. Тотті вдалося здійснити це перезавантажeння. Кассано - ні.
Хтось сказав:
Повір у своє друге «я»
Воно в твоїй голові
І готове почати подорож
Спочатку здавалося, що Антоніо в більш зрілому віці змінився. Розмови про помилковий перехід до «Реалу», «якби я слухав Тотті, моя кар'єра склалася б інакше». У «Сампдорії»-2010 тандем Пацціні-Кассано порівнювали з легендарним тандемом Манчіні-Віаллі. Тоді четверте місце в лізі з яскравою грою і фінал Кубка принесли спортивному директору «блучерк'яті» Джузеппе Маротті місце в «Ювентусі», де він допоміг відновити суперклуб. Перейшовши до «Мілану» в січні 2011-го, ФантАнтоніо одразу ж став вірним зброєносцем Златана Ібрагімовіча, закохав у себе вболівальників і чималo допоміг у завоюваннi Скудетто.
Після операції на серці і піврічної відсутності фани «россонері» зустрічали його як героя. На Євро-2012 пара Балотеллі-Кассано грала чудово, вивівши вельми бліду і майже деморалізовану попередніми невдачами збірну Італії у фінал. В «Пармі» в 32-річному віці він скинув десять кілограмів, забив 12 м'ячів і зробив сім асистів. І, до речі, він став значно команднішим гравцем. Адже після мінімуму асистів в «Ромі» і «Реалі» в «Сампдорії», «Мілані» та «Інтері» більше асистував, ніж забивав. Та все ж в підсумку все закінчувалося сваркою з Берлусконі, відходом з «Мілана» до «Інтера», сутичками з Страмаччоні, Гарроне, Ферреро...
Зламай мене
Я такий же як і всі
Тікаю від свободи
Тікаю від самого себе
І хоча це не мій вибір,
Я втрачаю свою навіженість
Знову
Шкода, що Антоніо не гратиме у Вероні. Місто романтики, команда з пристрасними вболівальниками, яка завжди грає в гостроатакувальний футбол і спеціалізується на реанімуванні немолодих зірок (один ренесанс Луки Тоні чого вартий). Здавалося, це місце для 35-річного «фантазісти». Але, схоже, півроку життя з родиною було недостатньо. Якщо він заявляє, що все ще кращий в Італії і разом з цим говорить про те, що страшенно скучить за дружиною і дітьми, які не переїхали з ним до Верони - час закінчити. Дружина, що вела за тебе таку шалену Твіттер-війну з самим Ферреро, заслуговує на це. Та й дітям потрібна максимальна батьківська увага. Хто, як не «Дитина з Барі», розуміє це.
В статті використані рядки з пісні Losing My Insanity у виконанні Dio