— Що ж сталося?
— Взагалі незозуміла ситуація, особливо у першому таймі. Так, хотіли йти вперед за рахунок довгих передач, зокрема, від воротаря. Проте не було ніякого контролю, взагалі не змогли зав'язати гру, були дуже скуті. Особливо вплинув на гру швидкий гол. Ми хотіли виходити з оборони в атаку завдяки контролю м'яча. Програли всі підбори м'яча. У другому таймі гра почала покращуватись, але за такої гри позитивного результату ми точно не заслуговували. Тяжко. Тяжко мені і хлопцям, але потрібно тримати удар і виходити на футбольне поле не для того, щоб зберети рахунок, а для того, щоб грати у футбол.
— Ви сказали саме це команді? Потрібно тримати удар?
— Я сказав хлопцям що ми разом програємо і разом виграємо.
— Суперники були дуже агресивними. Команда була набагато сильніша, ніж у Києві...
— Ми поступилися у компоненті агресивності, у боротьбі, коли потрібно було битися на кожному клаптику поля. Чому? Коли приїдемо і заспокоїмося — поговоримо. Сподіваюся, таких матчів більше не буде.
— Чи потрібні вам ще захисники?
— Я повторюю: ми у пошуку крайнього лівого захисника, тут ведеться робота.
— З якими емоціями йти далі вболівальникам Динамо?
— Звісно, дуже тяжко не тільки нам, а й вболівальникам, але нам потрібна підтримка. Це спорт — хтось виграє, хтось програє, але потрібно бути усім разом.