Барселона, нові технології і боротьба з травмами
Талант може бути записаний у ДНК у ДНК або ж це просто питання саможертовних тренувань і праці над собою? У людини близько 30 тисяч генів, з яких орієнтовно 20 тисяч відповідають за риси характеру, а тільки 170 – за різноманітні таланти. Саме цю потенційну зірковість і легендарність хочуть виявляти на генному рівні. Лабораторні дослідження мають допомогти у визначенні потенціалу і витривалості та виявити схильність до травм. Тестування елітних команд показало, що топові футболісти, умовні Мессі та Роналду мають низький генетичний ризик отримання травм, тоді як гравці з академії володіють приблизно тими ж даними, що і середньостатистична людина, яка не займається спортом професійно.
Барселона є одним з провідних топ-клубів у сфері використання високих технологій. Персоналізовані напої Gatorade, футболки з GPS, які визначають стан і зношеність м'язів, використання механізмів з анти-втомою, а тепер аналізи ДНК. Лікар каталонського клубу Рікард Пруна, якого хотів переманити Манчестер Сіті, разом із шведським медиком Матільдою Люнблад поставили собі амбітну мету – покращити кондиції гравців шляхом індивідуально підібраних тренувань, зважаючи на фізичний стан, втому та інші чинники, які провокують травматизм. У сучасному футболі гравці отримують космічні зарплати, і практичні та ощадливі гранди не можуть собі дозволити, аби гравець рівня Мессі, Суареса чи Неймара пропускав багато ігор через пошкодження.
Лікарі Барси прискіпливо досліджують гени через слину гравців, шукаючи спільні риси. До кожної зірки необхідно застосувати свій підхід, адже їхні генетика, вік і здатність витримувати навантаження різняться. Доктор Пруна бере аналізи «синьо-гранатових» і досліджує їх, беручи до уваги 45 різних генів. Завчасно викрити, запобігти, чи вирішувати проблемам зі здоров'ям і кондиціями можливо. Кількість м'язових травм у Барселоні постійно скорочується, але немає межі досконалості. Індивідуалізовані програми тренувань – тепер це не тільки частина процесу відновлення, а й будні в підготовці топ-гравців.
Мессі не зміг би пробитись у нових умовах?
Уже в 6 років Лео був футбольною сенсацією. Але у нього діагностували дефіцит гормону росту, і підписання 13-річного аргентинця радше було авантюрою і мрією, ніж продуманим і науково обґрунтованим кроком. Якби тоді молекулярна генетика досягла такого розвитку і популярності, як зараз і в найближчому майбутньому, хтозна, чи ми взагалі б дізнались про талановитого малого, чи він загруз би в каламутному болоті аргентинського футболу. З одного боку тестування ДНК дійсно є одним з найкращих способів виокремити талантів, здатних досягнути найвищого успіху з найменшими ризиком для здоров'я спортсменів і фінансових витрат клубів. З іншого – фантастичні винятки, як історія Ліонеля Мессі, можуть з часом просто позбутись шансів на життя.
Англійці теж беруться за ДНК
Декілька футбольних клубів АПЛ (подейкують, один із них – Ліверпуль) пару років тому замовили у фахівців Єльського університету ДНК-аналізи з метою профілактики травматизму своїх гравців. Науковці брали мазки з порожнини рота футболістів і повинні були видобути гени, що відповідають за схильність до травм. Було виокремлено близько 100 генів, що відіграють вирішальну роль у фізичних можливостях гравців та їхньому травматизмі. В організмах спортсменів виявили гени, які позитивно впливають на їхні можливості, зокрема, відмінне поглинання кисню, що безпосередньо впливає на витривалість.
Один з неназваних клубів чемпіонату Англії вирішив піти науковим шляхом у бажанні знайти нову суперзірку рівня Кріштіану Роналду. ПСЖ платить 300 млн євро Неймаруза перехід, але далеко не у всіх є такі кошти і покровителі в Катарі. Тож давайте, панове науковці, визначте нам з допомогою тестів ДНК, хто з юніорів має генетичну схильність до підкорення найвищих вершин у спорті. Плюс до цього, за допомогою генетичних досліджень можна, наприклад, виявити, хто з ваших дорослих гравців має проблеми з мутованим геном COL5A1, а отже, є особою з підвищеним ризиком пошкоджень сухожилля. Таких виконавців потрібно берегти за допомогою ротації і підбирати їм індивідуальний графік навантажень.
Один із найпоказовіших прикладів – форвард Ліверпуля Даніель Старрідж. Англієць провів у складі «червоних» понад 1120 днів, з яких пропустив через різноманітні травми (сухожилля, щиколотки, коліна, 7-разове пошкодження стегна) 614, а це 54,8% матчів команди. Побутує думка, що детальні дослідження ДНК могли б врятувати його кар'єру, поки не пізно. Розуміння, в якому стані перебувають його зв'язки і ноги, може привести до гармонійного використання Старріджа на полі – коли краще випустити його на 45 хвилин, а коли на 90 чи взагалі поберегти, навіть якщо Дені інтуїтивно почувається здоровий і готовий до гри.
Дослідження для дітей за 200 доларів та елітні приклади з футболу
Найбільш розповсюджені генетичні досліди у США, хоча все більшу зацікавленість проявляють китайці. В американському місті Колорадо ви можете за 200 доларів визначити, чи ваша дитина більше до видів спорту, де більшу вагу має фізична міць (біг і плавання на довгі дистанції), або тих, де визначальна швидкість (футбол, велоспорт). Кожна людина успадковує 2 гени ACTN3 – від матері та батька по одному. Він пов'язаний з атлетичними здібностями.
Чому Роналду бігає так швидко, а Лукаку вимахав до 1,91 м зросту і 94 кг ваги? Якби у маленьких Кріштіану та Ромелу взяли ДНК-тести, з високою імовірністю у них виявили б ген сили/спринту ACTN3. Він є майже у всіх елітних футболістів, за невеликими винятками.
Чому Манчестер Юнайтед у сезоні 2016/17 відбігав на 500 км менше, ніж Ліверпуль? Можливо, справа не в ліні чи відсутності мотивації, а у відсутності гену АПФ (ACE), відповідального здебільшого за витривалість на межі людських можливостей. Це може бути генетичний маркер, який пов'язують з атлетичною перевагою. В Австралії якось порівняли дані 64 веслярів зі звичайними людьми. Виявилось, що ці спортсмени мають надлишок гена АПФ І аллель. Наявність такої переваги наділяє топових футболістів неперевершеною серцево-судинною системою і легенями, тому вони здатні виглядати свіжими навіть в останніх хвилини виснажливих поєдинків.
Недоліки генів зірок футболу
Чи проаналізувавши таких видатних персонажів, як Джордж Бест чи Пол Гаскойн з їхньою проблемною пристрастю до алкоголю, генетики не видали б суворий вердикт, який би перекреслив їхні кар'єри? А можливо, люди в білих халатах допомогли б зробити їхнє життя зовсім іншим? Те саме стосується проблем з надвагою. Це не обов'язково мусить бути питання непрофесіоналізму чи любові до солодкої та шкідливої їжі. Деякі люди і навіть елітні гравці стикаються з прокляттям так званого гену жиру, гену FTO. Вони мають високу чутливість до насичених дієтичних жирів і більшу схильність до їх зберігання у своєму тілі у вигляді зайвого жиру після споживання. Бразильці Роналдо («Феномено», «Зубастик») та Адріано («Імператор»), француз Бен Арфа, аргентинець Ігуаїн, німці Гюндоган та Гьотце, той же Гаскойн. Чи завжди тільки їхній спосіб життя винен у проблемах з вагою, чи тут знову справа в генах? Генетичне профілювання могло б принаймні озброїти зірок футболу інформацією про строгі потреби в харчуванні.
Немає гену Мессі
Жодного гену, відповідального за футбольну чи спортивну геніальність, немає або поки що не викрито. За успіхи відповідає цілий набір із приблизно 100 генів. Тут і витривалість, і міць, і швидкість, і психологія, і інтелект, і емоції, і здатність до адаптації та концентрації, і власне футбольна складова. Не можна також опиратись лише на наявності чи відсутності генів, які присутні в топ-гравців. Лише приблизно 35 тисяч людей на землі мають ідеальні гени для професійного спорту. Однак успіху можуть досягнути значно більше осіб. Крім цього, наявність ідеальних генів аж ніяк не є гарантією успіху.
Вчені застерігають від генетичного пріоритету, мовляв сімейна ситуація і голод спортсмена є не менш важливими, ніж природні дані. Тренер найкращих спринтерів світу в ямайському Кінгстоні вважає, що майбутній успіх належить тим, хто в ранньому віці бігає стометрівку за 10,6 сек, а не за 10,2. Хлопці з бразильських фавел до 13-річного віку проводять з м'ячем 10 тисяч годин – саме стільки за теорією Малькольма Гладвелла потрібно присвятити якійсь галузі, щоб стати у ній експертом. До порівняння в багатьох європейських країнах, де юні хлопці тренуються 2 рази в тиждень, футболісти доходять до цієї цифри вдвічі старшими.
Розкішні умови для тренувань? Це помилка, вважають успішні в бігу ямайці. Спортсмен не повинен мати ідеального комфорту, але мусить мати імпульс до роботи. Тож ненайкращі умови в спортзалах і тренувальних базах мають визначити, хто найбільше готовий гризти землю і хоче досягти успіху.
У Фейєнорді і Динамо Загреб вважають, що маленький футболіст не може в майбутньому досягти успіху, працюючи лише в клубній академії, де все ідеально і гладко. Організовані тренування в клубі – це важлива складова, та лише половина справи. «Без тренера юні гравці до 13 років не досягнуть успіху, але їм створюють такі умови тренувань, які максимально копіюють дворовий футбол у Роттердамі», – розповідають координатори академії в Нідерландах. Причому в Динамо та Фейєнорді ДНК-тести не проводяться. З малим винятком – лише у ротердамській команді досліджують гени воротарів.
Багато хто в Європі, зокрема ті на найвищому рівні, які приймають і обґрунтовують закони і заборони вважають ці дослідження неетичною справою. Вони можуть поставити хрест на кар'єрі дитини (або навпаки, додати зайвого пресингу, якщо у неї виявлять гени елітного футболіста) або й дорослого виконавця, якщо наберуть значно більшої популярності та поширеності, ніж є зараз. Адже у 2017 році ДНК-тести все ще залишаються більшою мірою факультативними та добровільними. Але вже завтра це може змінитись. Відкрито і легально чи підпільно і напівзаконно.
Тарас Котів, Футбол 24