ПЕРШОЮ ПРИВІТАЛА ДІВЧИНА
- Як ви дізналися про виклик до збірної?
- Напередодні ввечері зателефонував адміністратор збірної та повідомив, що мене викликають. Але не в молодіжну, а в... національну команду. Перша реакція? Спочатку просто не повірив своїм вухам. Не зрозумів, що саме сталося. Знадобився якийсь час, щоб до мене нарешті дійшло. І ось тут уже нахлинула позамежна радість.
- Інформація такого роду в наш час поширюється в лічені хвилини. Хто з рідних і близьких першим приніс вам привітання?
- Моя дівчина Валерія. Тому що вона в цей щасливий момент була поруч зі мною. Так що у інших просто не було шансів її випередити. (Посміхається).
- Ви провели чималу кількість матчів за молодіжку. Невже не розуміли, до чого йде справа?
- Ну, я знав, що тренери національної збірної спостерігають за гравцями молодіжної команди... Але конкретно щодо мене ніяких розмов не велося: ніхто нічого не говорив і нічого не писав. Звідси і відчуття повного сюрпризу.
- В «Олімпіку» ви більше граєте справа....
- Так, але це вимушений захід. А, взагалі, моя номінальна позиція - центральний захисник.
- Наскільки важко було освоїтися в новому амплуа?
- Спочатку було дуже незвично, але в підсумку я втягнувся і зрозумів, які якості потрібні для того, щоб заграти на цій позиції.
В ОФІЦІЙНИХ ІГРАХ ПОКИ НЕ ЗАБИВАВ
- Останній матч вашого клубу проти «Маріуполя» виявився не кращим з точки зору гри в обороні...
- Так, але позитиву все одно залишилося куди більше, ніж негативних емоцій, так як ми все-таки виграли. Інтрига виявилася хвацько закручена, але ми, навіть пропустивши два м'ячі поспіль, дограли матч з високою самовіддачею, за рахунок чого, власне, і перемогли.
- Всі вже звикли, що голи «Олімпіка» в цьому сезоні є наслідком вдалих дій Мохі. А тут раптом три м'ячі - і без участі вашого марокканського іспанця. «Притравили» хлопця в роздягальні або не помітили?
- Та ні - ніхто Моху не «травив». І не те щоб не помітили... Просто всі були настільки раді перемозі, що не звертали уваги на якісь індивідуальні дії.
- Досі перед очима стоїть момент, коли в другому таймі ви опинилися в штрафній гостей на абсолютно забійній позиції, але не змогли як слід влучити по м'ячу. Що завадило?
- Підвела якість виконання. На жаль, в силу специфіки своєї позиції я не так часто опиняюся в таких ситуаціях. Ось і не вистачило досвіду атакуючих дій.
- Скільки м'ячів ви взагалі забили на офіційному рівні?
- Я думаю, що голи за дубль і в молодших збірних рахувати не будемо. Так що поки що в графі «результативність» у мене нуль.
- Роман Санжар ще в минулому сезоні запевняв нас, що в «Олімпіку» є гравці, гідні виклику в збірну. Ви з цим згодні? І назвете парочку прізвищ?
- Знаєте, я б не дуже хотів переходити на особистості, щоб нікого не образити. Просто скажу: я впевнений на всі сто відсотків, що в нашому клубі вистачає гравців, які на це заслуговують.
- З ким ділите номер в резиденції збірної?
- У нас двомісні кімнати. Я живу разом з іншим дебютантом збірної Ігорем Пердутою з «Ворскли».
- Опишіть свої почуття після виходу на перше тренування головної команди країни. Як довго відчували себе чужим?
- Зовсім чужим не почувався. Все-таки я знаю всіх молодих футболістів, з якими перетинався в юніорських і молодіжній збірних, а також хлопців, які грають у «Динамо», тому що їздив на збори з першою командою киян і встиг з багатьма познайомитися.
- Чи була людина, яка надала вам в перші години особливу підтримку?
- Коли тільки приїхав в розташування збірної, вперше побачився з Андрієм Миколайовичем Шевченком. Він привітав мене з викликом і запитав про загальний стан. Це було приємно.
- Поки складно сказати, в якій якості на вас розраховують в першій збірній?
- Неможливо, так як я не вів ні з ким розмов на цю тему.
- Я бачив вас на фото з Раулем Ріанчо. Той досить енергійно щось вам пояснював.
- Ми знайомі по роботі в «Динамо» Сергія Реброва, але розмова носила абсолютно спонтанний характер. Він рекомендував мені не нервувати, не переживати і намагатися робити все, що я вмію,
- р
озповів Лук'янчук в інтер
в'ю «Спорт-Экспресс в Украине»
.