Поява постера з футболістом «Шахтаря» на київському стадіоні не могла не викликати невдоволення місцевих вболівальників. Хтось називав це «нічним жахіттям київських фанатів», а були й такі, що звинуватили у появі саме Ракицького на «Олімпійському» людей з «Шахтаря». Мовляв, це їхні довгі руки дісталися головної арени країни.
Приводи для таких думок у київських вболівальників були. Адже не так давно інформаційний простір було підірвано чутками про те, що «Шахтар» в майбутньому може переїхати на «Олімпійський», а ще до того «гірники», граючи домашній матч на стадіоні «Динамо» ім. Лобановського замінили емблему «динамівців» у конференц-залі на власну емблему. То ж поява символу «Шахтаря» Ракицького на НСК «Олімпійський», який наразі є домашнім стадіоном «Динамо», в думках вболівальників цілком вписувалася у план «анексії «Шахтарем» вітчизняного футболу».
Але чи має відношення «Шахтар» до появи Ракицького і Коваленка (пізніше виявилося, що і його фото красується на стадіоні) на фасаді НСК? Теоретично може мати, якщо придумувати, що він міг домовитися зі спонсором національної збірної. Цього ми не дізнаємось офіційно. Як не дізнаємося і того, яку ідею закладали люди, що створили та розмістили ці постери на головній арені країни. Можливо, причина банальніша за всі здогадки і фотографія Ракицького просто вийшла краща за інших по якості, аби збільшити її до потрібних розмірів.
Але є така версія, що поява саме Ракицького (Коваленка в меншій мірі) – це спроба об'єднати вболівальників. Мовляв, дуже символічно, що гравець «Шахтаря» і патріот Донбасу прикрашає своїм фото стадіон в Києві, де грає принциповий суперник «гірників». І що в футболках збірної межі між клубними пристрастями стираються, бо головна ціль у гравців «Динамо», «Шахтаря» та інших клубів єдина – перемога. Красива така історія єднання під прапором країни.
В теорії така спроба (якщо вона й справді була) – дійсно непоганий символічний хід. Але все ж в українських футбольних реаліях вона провалилася через надто вже яскравий імідж Ракицького. З його давньою «алергією» на виконання українського гімну, з його «лайками» пабліків сепаратистів в соцмережах, з його підозрілими пропусками матчів збірної. Зрештою і зараз Ярослав Ракицький може бути присутнім на «Олімпійському» на матчі з Хорватією лише як постер на стадіоні, бо травмувався в матчі за клуб.
То ж, підсумовуючи всю цю історію, можна сказати лише одне – хто б не відповідав за розміщення постеру на головній арені країни, і яке б відношення не мав до цього ФК «Шахтар», з героєм «картинки» ці люди дуже помилилися. Адже, по-перше, Ярослав Ракицький – це не головна зірка збірної і навіть не входить до трійки лідерів команди, нехай би як суб'єктивно кожен цю трійку для себе не визначав. По-друге ж, при всій повазі до нього як до сильного футболіста, Ярослав ще дуже довго має працювати над тим, аби заслужити повагу українських фанатів як людина. Може тоді його обличчя, яке вітає вболівальників на НСК «Олімпійський» не буде викликати такої агресивної реакції.
Дмитр
о Корнил
о