Хто винен?
Я розумію, що всі претензії починаються з Марлоса, але це не він пропустив два безглузді голи. В першому епізоді було кілька втрат м’яча, потім Ракицький виніс прямо на ногу Модричу і той подав. А Хачереді з Караваєвим так розташувалися, що Крамарич залишився абсолютно один. Скільки не говори, що Караваєв може зіграти на правому фланзі – він може, але які будуть наслідки? В другому голові летить «свічка» метрів на 50, а Крамарича ніхто й не думає крити. Всі стоять і думають: «Хто ж побіжить, все-таки»? І хто винен? Який ментальний ступор? Точно не Марлос із Ярмоленком.
Чому наші захисники так безпомічно виглядали при змішенні Крамарича в центр? Таке враження, що їм не розповіли, що він нападник, а не фланговий гравець.
Більше двох голів хорвати нічого не створили. Періодично був тиск, але моментів не було.
Проблеми у нас були всюди. В першому таймі, коли ми вели гру, була помітна неефетивність дій Марлоса. Він «утикався» в суперника і віддавав або поперечну передачу, або діагоналлю повертав назад. При цьому, в нас «намертво» були відсутні дальні переводи на метрів 30-40, які вміє робити той же Ракицький. М’яч закидається на фланг за спину захисникам і відразу відбувається загострення. Фланговий гравець приймає м’яч на швидкості і вривається в штрафний майданчик або робить передачу. Ця зброя чомусь не використовувалася.
Щодо другого тайму, то тут, знову ж таки, питання, на половину «пусте», на половину «порожнє»: це хорвати швидше почали грати, чи ми «сіли»? І чи можна було це передбачувати та освіжати команду замінами, знявши тих, хто буде почувати себе найбільш втомленим? Є ж системи тестування, опис стану всіх футболіствів. Але той же Коноплянка відіграв, фактично, всі матчі на хорошому рівні. Він був єдиним, хто створив момент в другому таймі біля ворот хорватів.
Було питання по Ротаню, чи потрібно його ставити на два матчі. Все-таки вік позначається. З іншого боку, якщо система тестування показує, що все в нормі, то чому б його не поставити?
Можна говорити, що в нас команда будується два роки, але прихід Марлоса є дуже суперечливим в цьому випадку. Гравці такого рівня, в будь-якому разі, багато в чому гру перетягують на себе і змінюють її. Ми грали по-іншому.
Кравець був дискваліфікований на цей матч. Бєсєдін вийшов на заміну. Якщо хтось ще запитує, чому не в старті, то його гра за молодіжку проти Нідерландів наступного дня ці питання знімає.
Також, відчувалася незіграність команди. Не завжди гравці знали, що їм робити, щоб при цьому не заважати один одному.
Я розумію, що тренерський штаб не може відповідати за функціональну підготовку гравців, але коли у здвоєному поєдинку команда просто зупиняється в другому таймі, на фоні гри суперника, яка посилюється – це недопустимо.
Що робити?
За результатами відбору тренери повинні відзвітувати перед ФФУ та вболівальниками і розповісти, що сталося? Якщо вони говоритимуть, що Хорватія, це той «лом», проти якого немає прийому, то як фіни з ними внічию зіграли, а турки виграли? Чому хорвати так мало у відборі забили? Чому з ними наші суперники, яких ми перегравали, могли зіграти успішно, а ми – ні?
Здається, ми ще жодному супернику не програвали обидва матчі у відборі до ЧС. Унікальна ситуація.
Якщо тренери говоритимуть про свої допущені помилки – цікаво буде послухати.
Повинні бути експерти – в складі федерації чи поза нею. Звісно, тренери розбирати помилки своїх колег не люблять. Це порушення корпоративної солідарності, але це проблеми федерації, яким чином вони збиратимуть ці думки. Я відчуваю, що не маю достатньо сил та вміння, щоб однозначно судити, хто повинен керувати збірними України.
Можна назвати багато плюсів і мінусів Андрія Шевченка, але я за те, щоб у цій ситуації свої рекомендації давали професіонали. В нас є комітет національних збірних на чолі з Мироном Богдановичем Маркевичем, але я заслухав би ще когось зі строни. Швидше за все, публічно свою думку вони не скажуть. Тоді нехай скажуть в приватному режимі.