Футбол – це вам не хімія, тут немає універсальних правил.
Футбол – як наркотик, він проникає в нашу кров.
Менеджер – він наче парашутист: одного разу парашут не розкриється і тебе розбризкає по землі.
Мій головний порадник – моя мама. Їй 84 роки, і коли не грає Дем'єн Дафф, вона телефонує і запитує: «Клаудіо, чому ти його не випустив?»
Чому я був на матчі «Реала» і «Роми»? Переглядав Кріштіану Роналду. Перспективний молодий футболіст.
В Італії є три ікони: Колізей, собор Святого Петра і Тотті.
Живучи в Лондоні, я зрозумів, що 2 британці – це народ, а 57 мільйонів італійців – ні.
Я – дивний італієць. Ніколи не погоджуся на 0:0.
Для мене зовсім неважливо, хто буде забивати – Варді чи Шмейхель.
Варді – це не футболіст, а якийсь фантастичний кінь.
Я б пішов у паб із Варді, тому що він найбільший оригінал. Хоча він розмовляє настільки швидко, що я не можу його зрозуміти.
Хочете Джеймі Варді? Готуйте гаманці.
Коли я побачив, як Канте бігає на тренуваннях, то подумав, що у нього під шортами схований пакет з батарейками.
Якщо я серджуся, по мені це помітно. Я не актор, мені не вдається приховувати це від сторонніх очей.
Коли я розмовляю з гравцями, то завжди починаю англійською. Потім перепрошую і переходжу на італійську. А біля бровки я висловлююсь якоюсь іншою мовою, щоб мене не зрозумів тренер суперників.
З початку сезону, коли щось йшло не так, я кричав «ділі-ділі-донг», імітуючи дзвіночок, щоб підбадьорити гравців. Тому на Різдво я купив кожному гравцеві і співробітнику клубу по маленькому дзвонику.
Я пообіцяв гравцям «Лестера»: якщо ми не пропустимо, то кожному куплю піцу. Здається, вони чекають, коли ж я запропоную ще й хот-дог.
У піці багато вуглеводів, це корисно для м'язів. Радий за Варді, який забив 10-й гол. Можливо, він отримає не одну, а півтори піци.
У нас вже 40 очок, а це дуже добре, це було ціллю на сезон. Отже, шампанського всім моїм футболістам!
Ми з Жозе Моурінью – вороги в пресі, зате поважаємо один одного як тренери і завжди прощаємося. Кожен повинен захищати свою команду.
Я люблю червоне вино, тому, якщо Жозе запропонує випити після матчу, я не відмовлюсь.
Луї ван Гаал – один з найкращих тренерів. Але я пам'ятаю, як одного разу з «Валенсією» обіграв його «Барселону» три рази за 10 днів.
«Брюгге» контролював м'яч, але зате «Лестер» контролював гру.
Я дуже щасливий. Це наш перший домашній матч у Лізі чемпіонів за 132 роки.
Шанси на чемпіонство – 6000/1. Ймовірніше, що інопланетяни висадяться на площі Пікаділлі.
Колись я тренував Поццуолі, неподалік від Неаполя. Були випадки, коли гангстери кричали на мене позаду лави запасних. А зараз англійські журналісти запитують мене, чи відчуваю я тиск. Що вони взагалі знають про роботу під тиском. Я андердог і завжди був ним. Мені подобається ця роль.
Якщо ми зіграємо розслаблено – вб'ю гравців голими руками, задушу їх.
Важливо, щоб ми почали мислити як топ-клуб. Якщо гравці почнуть багато про себе думати або знизять вимоги, я візьму молоток і розтрощу їм голови… Жартую, звісно.
Чому б нам не продовжувати бігти, бігти та бігти? Ми як Форрест Гамп. Так, «Лестер» – це Форрест Гамп.
Я щось чув про фільм з Варді. Чом би й ні? Думаю, Де Ніро впорається. Це фантастичний актор. Хочу, щоб він зіграв мене.
Я не можу змінитися. Я, як Френк Сінатра, – роблю все по-своєму.